Лекція №16
Етапи формування граматичної навички. Перенос та інтерференція граматичних навичок рідної та іноземної мов.
Етапи формування репродуктивної граматичної навички
1). Етап ознайомлення з новою гс активного граматичного мінімуму.
Мовлення за своєю природою ситуативне, тому нову ГС слід вводити в типових ситуаціях мовлення. З цією метою можна використовувати реальні та уявні ситуації, створені різними засобами – за допомогою вербального опису,ілюстративного, предметного або дійового унаочнення.
Введення нової ГС можна здійснювати двома методами – дедуктивним (спочатку вводиться граматичне правило, а потім – приклади) та індуктивним (студенти самостійно виводять правило на основі аналізу кількох прикладів). Введення ГС дедуктивним методом бажане у разі, якщо студенти мають труднощі з мовним аналізом та узагальненням, а також якщо правило занадто складне. Найкращі результати дає комбінація дедуктивного та індуктивного способів. Перевага використання індуктивного підходу полягяє в тому, що учитель має змогу побачити, що знають учні про дану ГС.
Для введення нової ГС використовуються: діалог, аутентичний текст (напр., газетна стаття), фрагменти запису радіо/телепередач, вірші та пісні.
2). Етап автоматизації дій з гс активного граматичного мінімуму
На етапі автоматизації формуються такі якості навички як гнучкість, автоматизованість та стійкість.
На цьому етапі виконуються умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні (на рівні фрази) та продуктивні (на рівні понадфразової єдності) типи вправ.
Вправи, що виконуються на рівні фрази:
Імітація ЗМ. Вчитель: Мені подобаються книги Діккенса. Скажіть, що вони вам також подобаються.
Підстановка у ЗМ. Вчитель: Мені подобаються книги Байрона. Скажіть, що вам подобаються книги А.Крісті.
Трансформація ЗМ. Вчитель:Скажіть, що любить читати Віктор.
Завершення ЗМ. I like to read books by …
Відповіді на різні типи запитань. Do like to read books by Christie?
Самостійне вживання ГС.
Етапи формування рецептивної граматичної навички
1) Етап ознайомлення з гс пасивного граматичного мінімуму.
На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. ГС, які учні мають лише розпізнавати і розуміти у процесі аудіювання і читання (пасивний граматичний мінімум), починають з”являтися на середньому ступені, а на старшому вони становлять переважну більшість граматичного матеріалу, що вивчається.
У процесі роботи з граматичним матеріалом пасивного мінімуму вчитель має навчити учнів швидко розпізнавати ту чи іншу ГС за її формальними ознаками, відрізняти її від схожих ГС та співвідносити її формальні ознаки (граматичні сигнали) з певним комунікативним значенням, тобто сформувати рецептивні граматичні навички, які так само , як і репродуктивні, повинні характеризуватися гнучкістю, стійкістю, автоматизованістю.
На відміну від ГС активного мінімуму, які вводяться поступово, невеликими порціями( за принципом однієї трудності), ГС пасивного мінімуму доцільніше пред”являти учням крупними блоками.
ГС пасивного мінімуму для читання можна подавати у контексті або у форму таблиці.
ГС пасивного мінімуму , з якими учні зустрінуться при аудіюванні, бажано вводити в уривках з фонограми прозаїчних або драматичних творів.
Врахування рідної мови при
формуванні граматичних навичок
В учнів, що починають вивчати іноземну мову, вже закладена одна система граматичних навичок – це навички рідної мови. Як згадувалось, навички рідної мови можуть слугувати опорою при засвоєнні граматики іноземної мови (має місце перенос навичок). В інших випадках рідна мова загальмовує формування іншомовних граматичних навичок (діє інтерференція рідної мови).
Очевидно, на перенос можна розраховувати в тих випадках, де є схожість у граматичних категоріях рідної та іноземної мов. Інтерференція діє в тих випадках, коли в рідній мові відповідні граматичні категорії відсутні, або граматичне явище принципово відрізняється від відповідного явища іноземної мови. Кожен учитель, що готується навчати певного граматичного явища, повинен бути свідомим того, як воно співвідноситься з рідною мовою учнів.
Розглянемо окремі приклади, де на навички рідної мови можна спиратись, а де вони заважатимуть формуванню іншомовних граматичних навичок.
Відомо, що як рідна мова учнів, так і англійська, німецька, французька відносяться до однієї групи мов – індоєвропейської. Внаслідок цього в їхніх граматичних системах є багато спільного. Тут одні й ті ж самі категорії частин мови, є багато спільного в межах кожної категорії. Це значно полегшує процес засвоєння іноземних мов. Так, наприклад, чи потрібно українським учням засвоювати, що таке множина іменників? Ні, не треба. Адже ж і в рідній мові є граматичний спосіб протиставлення одного предмету деякій кількості предметів. Тут учні засвоюють лише іншу форму (англійську, німецьку) вираження такого протиставлення. При засвоєнні категорії англійського (німецького) дієслова, коли ми навчаємо часів Present, Past, Future Simple (англ.), Präsens, Präteritum, Futurum I (нім.), все тут доволі просто. Учні і в рідній мові звичайно відносять дію до теперішнього, минулого або майбутнього часу. Отже, і тут засвоюються лише нові форми вираження вже відомих учням граматичних понять. Та ось треба навчити учнів розрізняти в мовленні англійські часові форми Present Continuous і Present Simple. Тут дійсно починаються труднощі. Адже в рідній мові учні вживають одну й ту ж форму дієслова в реченнях: "Вони добре говорять німецькою" і "Вони зараз про це говорять". В англійській мові для цих понять "зараз говорять" і "взагалі говорять" існують різні граматичні категорії. Тобто в межах кожного з часів виділяється ще поняття конкретного, процесуального, наочного характеру дії. І це виражається формою Continuous.
Наприклад: They speak German well. They are just speaking about it.
Синтаксичні труднощі – дотримування рамочної конструкції в простому непоширеному, поширеному або в підрядному реченні.
Таким чином, трудність в англійській мові часто полягає в тому, що необхідно сформувати в учнів і нове граматичне поняття, і навчити їх форми його вираження. Інакше кажучи, треба навчити нової граматичної категорії. У наведених прикладах рідна мова справляє інтерферуючий вплив, і вчителеві доведеться враховувати цей факт. Він особливо ретельно повинен продумати і спосіб уведення кожної з цих форм, і вправи для засвоєння спочатку окремо кожного граматичного часу, а потім – операції відбору правильної граматичної структури.
Значні труднощі викликає також засвоєння англійського дієслова в Present Perfect Tense. У рідній мові учнів ця форма ні з чим не співвідноситься. Ми кажемо: "Я прочитав цю книжку" і "Я прочитав цю книжку влітку", вживаючи одну й ту ж саму форму дієслова – минулий час. В англійській же мові для вираження минулої дії, яка не відноситься до конкретного минулого часу, а пов’язана з теперішнім моментом якимось результатом виконання дії, існує окрема граматична категорія – теперішній час. Тут учням треба засвоїти і нове граматичне поняття, тобто граматичне значення даного явища, його функцію, в яких ситуаціях спілкування його слід вживати, і його форму, яка також досить важка для засвоєння.
Викликає трудність також засвоєння порядку слів у англійському реченні. У рідній мові він відносно вільний. Ми можемо сказати: "Вчора ми це питання обговорювали", "Ми вчора обговорювали це питання", "Обговорювали ми це питання вчора". Тут можуть змінюватись логічні акценти, але граматично всі ці речення правильні. І учні, які звикли до такого вільного порядку слів у реченні, можуть породжувати такі граматично неправильні фрази
Англ.: * We yesterday this question discussed
* This question discussed we yesterday
замість однієї правильної форми:
Англ.: We discussed this question yesterday
І багато зусиль треба докласти вчителеві, доки він не привчить до фіксованого порядку слів у англійському реченні:
Англ.: (обставина часу) – підмет – присудок – додаток – (обставина місця) – (обставина часу)
Досить важко дається учням також засвоєння означеного й неозначеного артиклів. Адже ж в рідній мові така граматична категорія відсутня. Визначеність/невизначеність об’єкту стає зрозумілою із ситуації. І лише усвідомлення різниці у вживанні цих артиклів і значний досвід в усному та писемному спілкуванні можуть забезпечити правильне вживання їх у мовленні.
Явища переносу й інтерференції можуть проявлятись і при сприйманні мовлення (аудіюванні, читанні). Так, англійські складнопідрядні сполучникові речення не викличуть значних труднощів, якщо учні добре засвоять сполучники й сполучні слова. Але при сприйманні англійських речень із безсполучниковим зв’язком (підрядних додаткових, особливо означальних) виникають труднощі, долати які можна лише при спеціально організованому навчанні.
Коментарі
Дописати коментар