П-31, Методика навчання англійської мови, 02.11.2023

 ПЛАНУВАННЯ  НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

 З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ. УРОК ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

 

Успішність планування навчального процесу забезпечується урахуванням таких умов:

- цілей навчання ІМ,

- психологічних закономірностей та основних етапів формування мовленнєвих навичок і вмінь,

- наявних засобів навчання,

- основних методичних вимог до сучасного уроку ІМ,

- психологічних факторів навчання (вік учнів, рівень їх загального розвитку, коло інтересів, бажань, нахилів) і педагогічних факторів навчання (ступінь навчання, мовна та мовленнєва підготовка учнів).

Система планування в середній школі охоплює послідовне планування в межах усього курсу навчання, чвертей, циклу уроків та окремого уроку, виходячи з конкретних цілей кожного відрізка навчального процесу. Розрізняють календарно-річний план, що включає

-         плани на чотири чверті (піврічні плани),

-         тематичний план або план циклу уроків та

-          поурочний план.

Календарно-річний план - це проект, в якому подаються теми, визначаються загальні дидактичні завдання, встановлюються терміни вивчення тем, поділяється за чвертями навчальний матеріал, визначаються способи підсумкового та тематичного контролю, вказуються основні дидактичні засоби. 

Основою для календарно-річного плану є навчальна програма з ІМ та навчальний план.

Календарно-річний план складається учителем на основі орієнтовного плану, який міститься в книжках для вчителя певного класу.

Тематичне планування є дещо конкретнішою розробкою календарно-тематичного плану. Головне завдання тематичного планування - визначення кінцевих цілей в результаті вивчення певної теми. В тематичному плані розкривається конкретна тема та підтеми, визначається послідовність формування навичок та вмінь, а також кількість уроків, що відводяться на досягнення активних цілей циклу уроків, вказуються способи контролю та завдання |дому, додається перелік засобів навчання

Тематичний план уроків у ... класі

Тема:

Підтеми:

				Види	мов	ленн	євої
!.. №	Тип	Цілі	Мовний	д	ІЯЛЬЇ	-юсті		Оснащення уроку	Домашнє завдання
Уроку	уроку	уроку	матеріал	Г	А	Ч	П
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

При поурочному шануванні завдання вчителя полягає в тому, як на даному конкретному уроці організувати процес навчання та виховання.

Вчитель повинен усвідомити призначення кожного елемента уроку, його взаємодію з іншими елементами уроку.

Підготовча робота вчителя до уроку здійснюється послідовно і включає: аналіз змісту матеріалу, визначення типу уроку, формулювання цілей уроку, поетапний розподіл навчального матеріалу, визначення часу на його опрацювання, розробку вправ, складання плану-конспекту уроку, підготовку засобів навчання.

Аналіз змісту матеріалу починається з уточнення місця уроку в системі уроків і встановлення його зв'язків з попереднім та наступними уроками. Зміст уроку визначений тематичним планом, але його потрібно скоректувати, враховуючи результати попередніх уроків.

Визначення місця уроку в курсі навчання та аналіз змісту матеріалу дають вчителю можливість сформулювати основні практичні цілі уроку. Загально­освітня, розвиваюча та виховна цілі конкретизуються у зв'язку з практичними.

Визначаючі практичні цілі конкретного уроку, вчитель може поставити одну головну мету та дві супутні. Головна мета звичайно пов'язана з розвит­ком умінь, тому на уроці учні повинні не стільки засвоювати матеріал, скільки вправлятися в іншомовній діяльності. Практичні цілі можуть дробитися на окремі завдання в межах певних етапів уроку.

Цілі уроку повинні точно визначати, на що потрібно звернути увагу в ході роботи: на показ та пояснення мовного матеріалу, на формування навичок, на розвиток умінь тощо.

Практичною метою уроку може бути ознайомлення з новою ГС, формування артикуляційної навички, навички читання слів певного типу, розуміння на слух нових ЛО, розвиток уміння вести бесіду у зв'язку з ситуацією, читання тексту з розумінням основного змісту, повідомлення про поточні події, систематизація вивченого матеріалу, контроль навичок та вмінь і т.п.

Формування практичної мети доцільно починати словами

"Навчити... . "Формувати...", "Розвивати...", "Удосконалювати...".

 Такі формулювання визначають спрямованість уроку на розвиток мовлення, формування та удосконалення навичок володіння мовним матеріалом. З формулювання мети повинно бути ясно, що необхідно засвоїти, в якому обсязі, з яким рівнем оволодіння.

 Наприклад:

Навчити ставити запитання загального типу в Present Perfect.

 Навчити розповідати про свій робочий день в опорі на схему.

 Навчити вести діалог-розпитування в ситуації "Як пройти...?"

Навчити розпізнавати і розуміти граматичне явище... в тексті. Удосконалювати навичку вживання ГС ...в усному мовленні на рівні фрази.

Удосконалювати техніку читання про себе/мовчки.

Розвивати вміння стисло переказувати текст.

Розвивати вміння аудіювати текст, ігноруючи незнайомі слова.

Розвивати вміння вести групову бесіду.

Освітня мета передбачає, з одного боку, прилучення учнів до культури країни, мова якої вивчається, шляхом засвоєння нової загальноосвітньої інформації;  з іншого - розширення філологічного кругозору учнів.

Наведемо приклади формулювання освітніх цілей:

Поглибити знання учнів про творчість В.Шекспіра.

Розширити знання учнів про політичну систему Канади.

Сформувати уявлення учнів про нове граматичне явище - Артикль.

Розвиваюча мета реалізується у процесі навчання там, де учень застосовує свій інтелект, волю, почуття, пам'ять, увагу, уяву і т.п.

 Її доцільно формулювати у такий спосіб:

Розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію.

Розвивати здатність порівнювати мовні явища рідної та іноземної мов.

Розвивати естетичне сприймання дійсності.

Розвивати культуру спілкування в ситуації "Знайомство".

Розвивати здатність мовного самоконтролю.

Розвивати самостійність у праці.

Розвивати уяву учнів в умовах гри/драматизації тексту/роботи в парах.

Виховний вплив на уроці іноземної мови забезпечується використанням виховних можливостей навчального матеріалу та спеціальних прийомів роботи  з ним, завдяки чому формуються відповідні суспільно-політичні погляди учнів, почуття, ставлення до морально-етичних категорій, до навколишнього світу.

Наведемо приклади формулювання виховних цілей:

Формувати почуття патріотизму.

Прищеплювати любов до праці.

Виховувати повагу до традицій народу Франції (Англії, Іспанії тощо).

Формувати критичне ставлення до вчинків людей.

Виховувати почуття ввічливості, чуйність у стосунках з товаришами і т.п.

Слід зауважити, що виховні та розвиваючі цілі можна планувати на цикл уроків, оскільки виховання та розвиток проходять значно повільніше, ніж навчання.

Готуючись до планування уроку, вчитель також проводить аналіз матеріалу з точки зору труднощів, які він може викликати в учнів. При цьому вчитель прогнозує можливі помилки учнів у ході наступної роботи з цим матеріалом, намічає необхідну послідовність дій щодо їх подолання.

Враховуючи конкретні завдання і зміст уроку, важливі психолого-педагогічні фактори, вчитель визначає структуру уроку та відповідні прийоми і форми роботи.

 

Завданням учителя є створення природних переходів від однієї частини уроку до іншої і від одного виду вправ до іншого. Роль таких "місточків" можуть виконувати бесіда з учнями, що переключає їх на інше завдання, коротке дотепне оповідання, ілюстрація, етикетний діалог тощо.

Отже, кожний з етапів уроку має свій "організаційний момент", що готує даний етап. Його функція - орієнтування учнів на наступну роботу, мотивація їхньої діяльності, повідомлення про те, чим будуть займатися учні та що для цього слід зробити. Важливо також націлити учнів на результат їх діяльності, якого вони повинні досягти в кінці уроку чи певного етапу.

Потім учитель розподіляє час у хвилинах на кожну частину уроку

Стосовно мовленнєвої діяльності можна рекомендувати таке їх співвідношення: слухання - 40% , говоріння - 30%, читання - 20%, письмо - 10%.

Нарешті вчитель продумує та готує наочні посібники, роздавальний матеріал, підбирає технічні засоби навчання та складає план-конспект уроку.

План-конспект уроку може бути коротким і розгорнутим. Старанно роблений конспект уроку сприяє чіткому проведенню цього уроку.

На початку конспекту вказується

дата проведення уроку, його порядковий номер,

група чи клас  учнів,

 тема, підтема,

цілі,

послідовно викладається хід уроку у вигляді (вкладного сценарію: спочатку вступна частина, потім основна та заключна стани. Узагальнена схема плану-конспекту може мати такий вигляд:

Схема плану-конспекту уроку

Дата

План-конспект уроку №... в ... класі

Тема:    (Підтема):

Цілі:

Практична/ні

Освітня/ні

Розвиваюча / чі

Виховна/ні

 Обладнання уроку:

Схематичний план уроку                 Час"

Початок уроку

І.Організація класу. 2 хв.

II. Мовленнєва/фонетична зарядка.  З хв.

Основна частина уроку 35 хв.

III-VІ.................................................

Заключна частина уроку

VII. Підбиття підсумків....................2 хв.

VIII. Виставляння оцінок, їх мотивація. З хв.

 

Хід уроку

Етап, мета етапу, прийом                   Зміст роботи

 

Учитель-початківець повинен складати розгорнутий план-конспект уроку.

 

Вимоги до уроку іноземної мови

 

Урок ІМ як основна організаційна одиниця навчального процесу є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою.

Мовленнєва спрямованість уроку ІМ. Визначення мовленнєвої діяльності як основного об'єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності - слухання, говоріння, читання, письма на уроці ІМ. Для досягнення таких цілей необхідна,

 по-перше, практична орієнтація уроку, тобто перева­жання вправляння у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь.

По-друге, мовленнєва спрямованість уроку означає комунікативний характер вправляння. Такі вправи як повторення за вчителем, переклад, складання речень за зразком, переказ тексту і т.п. мають бути також підпорядковані комунікативним цілям.

Комунікативне вправлян­ня - це завжди мовленнєва діяльність в нових ситуаціях з певною метою. Виконуючи комунікативну вправу, учень вирішує поставлене учителем розумово-мовленнєве завдання, його мовлення пов'язане з конкретною природною або створеною штучно ситуацією спілкування.

Комунікативна атмосфера повинна пронизувати весь урок, починаючи з повідомлення вчителем завдань уроку ("Сьогодні ми поговоримо про те, як можна відпочити на канікулах, прочитаємо казку, навчимося виражати прохання англійською (французькою, німецькою, іспанською) мовою і закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінює роботу учнів, наголошу­ючи на їх досягненнях саме в оволодінні комунікацією.

Комплексність уроку ІМ. Ця особливість уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного.

 Отже на уроці ІМ всі аспекти мови - фонетичний, лексичний, граматичний - вивчаються взаємопов'язане, взаємозумовленим є й навчання видів мовленнєвої діяльності. Так, кожна доза мовного матеріалу повинна опрацьовуватись в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Засвоєння структури пасивного граматичного мінімуму необхідна практика читанні чи аудіюванні. Це проте не означає, що на уроці в однаковій мірі розвиваються всі види мовленнєвої діяльності. Один чи два з них буду переважати над іншими.

 Іноземна мова - мета і засіб навчання. Це положення пов'язане з використанням засобів мовної наочності для оволодіння діяльністю на ІМ, що реалізується завдяки мовленню вчителя. Мовлення вчителя виконує дві важливі функції.

По-перше, воно використовується для організації вчителем навчання і виховання на уроці. Отже воно повинно бути виразним, переконливим грамотним, економним.

По-друге, мовлення вчителя ІМ на відміну від вчителів інших предметів є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою на котру може використати учень, стимулом, що спонукає до мовлення. Тому воно бути зразковим, тобто нормативним; автентичним, тобто саме так у даній ситуації сказав би носій мови; адаптивним, тобто відповідати можливостям мовленнєвому досвіду учнів; різноманітним за засобами вираження думки.

Створення іншомовної атмосфери на уроці має стати одним із завдань учителя ІМ, тому він повинен прагнути до ведення уроку виключно І] |початку доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, асом обмежити її використання тільки найнеобхіднішими ситуаціями. Мовлення вчителя воно не повинно займати більше 10% ча |оку. Решта часу повинна бути віддана мовленню учнів. '

Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Ефективність року визначається ступенем розумово-мовленнєвої активності учнів, і завдання |вчителя полягає у залученні їх до активної внутрішньої розумової та зовнішньої мовленнєвої діяльності і підтриманні її протягом уроку. До факторів, що Стимулюють розумово-мовленнєву діяльність, відноситься використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповів інтелектуальному розвитку учнів; постановка цілей, що спонукають учнів у вирішенні комунікативних завдань, до висловлювання власних дум(| застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати безпосередню участь у мовленнєвій діяльності та максимально збільшують активний час на уроці (самостійна робота, колективні форми навчання. Стимулювання активності учнів має бути пов'язаним з розвитком у Мовленнєвої ініціативи. Це означає, що домінувати на уроці повинен учень, а не вчитель. Така вимога відповідає особистісно-діяльнісному підходу, згідно з  яким у центрі навчання знаходиться суб'єкт-учень

Різноманітність форм роботи учнів. З огляду на сучасну тенденцію навчання  учень розглядається як суб'єкт навчальної діяльності, актуальним є

застосування таких її форм, котрі інтенсифікують навчання, спонукають до ак­тивної роботи кожного учня і разом з тим дають йому можливість самому регу­лювати темп та умови виконання діяльності.

Вимога різноманітності форм робо­ти є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мов­лення потребує взаємних контактів, які й повинен забезпечити вчитель на уроці.

Особливий ефект у цьому смислі дає поєднання індивідуальних форм роботи з колективними.

До індивідуальних форм відносять роботу у фронтальному режи­мі (відповіді учнів по черзі), опитування окремих учнів, індивідуально-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювання, читання, письма, а також говоріння у режимі "учень-диктор", проговорювання або читан­ня хором за вчителем чи диктором).

Колективні форми роботи охоплюють колек­тивно-масове тренування в парах без змін або із зміною партнерів (напр., прийоми "шеренги", "натовп") та в малих групах від трьох до п'яти учасників (самостійне синхронне виконання вправ учнями у двійках, трійках і т.п.), хорове реплікування в режимі група - група, група - один учень, один учень - група.

Колективні форми роботи учнів є перспективними для навчання спілкування. Вони не тільки збільшують активний час діяльності учнів, але й знижують стан тривожності, допомагають подолати боязнь помилок, формують в учнів почуття колективізму.

Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. Мотивація, під якою розуміють спонукальні сили до вивчення ІМ, зумовлена суб'єктивним світом учня, вона визначається його власними бажаннями, пристрастями, особистісною зацікавленістю у навчанні. На уроці ІМ мотивація забезпечується рядом факторів.

По-перше, матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам та уподобанням учнів. Це може бути не тільки цікавий текст, але й сучасна пісня, поезія, гумор тощо.

По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьому сприяють колективні форми роботи, де учень відчуває себе суб'єк­том спілкування, навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, ігри на здогадку, рольо­ві ігри, буквені ігри, рухливі ігри і т.п.), що ставлять учнів у життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня.

По-третє, учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні ІМ, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу в учінні. Успішність учіння досягається доступними та посильними навчальними завданнями, г оцінкою з боку вчителя та учнів. Щоб завдання було посильним, учень повинен мати можливість скористатися зразком виконання дії, необхідними опорами. ключами для самокорекції, що може забезпечуватись використанням різноманітних допоміжних засобів навчання, як нетехнічних, так і технічних.

Оцінку успішності учня не слід ототожнювати виключно з балом. Учитель мас широко використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру типу:

That's excellent work. That's a good start. You're really trying hard.

 

Таке позитивне підкріплення на уроці сприяє росту інтересу до предмета, викликає впевненість у собі.

По-четверте, на мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає в учнів вдоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь. сприятливо впливають також моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи), котрі знімають втому в учнів, підвищують їх загальний тонус і, таким чином, перешкоджають спаду мотивації. Знання вчителем вищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування сприяє успішному навчанню ІМ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель іноземної мови

Провідна роль у здійсненні навчально-виховного процесу у школі завжди лежала і належить учителеві.

Навчальний процес з іноземної мови в сучасній школі це, перш за все, спільна діяльність учителя та учнів, де учень є суб'єктом навчання та спілкування нарівні.

 Учитель завжди має бути доброзичливим, учень винен відчувати, що його інтереси - це інтереси вчителя. Доброзичливість повністю виключає на уроці роздратованість, грубість, окрик.

Учитель є джерелом інформації, лідером колективу, взірцем морально-етичних норм поведінки, моделлю майбутньої мовленнєвої діяльності, організатором психологічного клімату і керівником взаємовідносин в учнівському колективі.

Зростають вимоги до особистих якостей учителя, його професійної підго­товки. Сучасний вчитель як особистість характеризується такими якостями

1) широкою освіченістю, загальною культурою, інтелігентністю, високорозвиненою моральною свідомістю, почуттям відповідальності за свою працю

2) любов'ю до дітей, тактом, здатністю формувати всебічно розвинену, творчу особистість школяра;

3) глибокими знаннями та професійним мисленням, що дає змогу розуміти суть педагогічних явищ та приймати оптимальні рішення питань навчання іноземної мови, умінням творчо використовувати передовий педагогічний досвід, індивідуальним стилем роботи;

4) потягом до самоосвіти та самовдосконалення.

Перераховані якості визначають педагогічну культуру, пізнавально-творчу спрямованість особистості вчителя, що формуються всією системою його професійної підготовки.

Професійна підготовка вчителя іноземної мови включає в себе володіння іноземною мовою як засобом усної та писемної комунікації в усіх сферах спіл­кування, а також як засобом педагогічної діяльності в різних умовах з урахуван­ням цілей навчання, вікових особливостей школярів та їх мовної підготовки.

Учитель повинен мати загальнолінгвістичні знання про мову як суспільне явище, про її зв'язок з мисленням, культурою, про систему та рівні мови, сучасні напрями в лінгвістичній науці та вміти використовувати їх у процесі навчання іноземної мови, володіти знаннями і вміннями з психології та педагогіки, мати належну культурно-естетичну підготовку. Остання передбачає знання світової культури, в тому числі глибоке знання культури свого народу і культури народу тієї країни, мова якої вивчається, володіння вмінням виконувати функції культурного посередника між двома народами.

Особливе місце в підготовці вчителя займають професійно-методичні знання та вміння, які визначають методичну майстерність учителя іноземної мови.

Учитель повинен мати глибокі знання методики викладання іноземної мови та вміти застосовувати їх у процесі навчання. Ці знання та вміння забезпечать виконання основних професійно-методичних функцій учителя іноземної мови: комунікативно-навчальну, виховну, гностичну, конструктивно-плануючу, організаторську.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Типи і структура уроків іноземної мови

 

Основними критеріями класифікації уроків ІМ є цілі уроків та ступінь сформованості навичок і вмінь. На цей час в методиці узвичаєно поділ уроків на два основних типи.

Перший тип - уроки, що спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На таких уроках має місце ознайомлення з новим мовним матеріалом та тренування з метою його

використання в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Проте тут може мати місце і практика на основі засвоєного матеріалу.

Другий тип - це уроки, що спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках цього типу переважає практика в мовленнєвій діяльності. Однак їй може передувати певна кількість тренувальних вправ, котрі готують до неї.

Безумовно, описані типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді. Уроки ІМ об'єднуються спільними рисами, проте реалізуються вони |різних варіантах, формуючись у різні види уроків в залежності від характеру навчальної діяльності.

Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з етапів.

В цілісній його структурі вділяється початок, основна та заключна частини уроку.

До основних компонентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку.

Початок уроку виконує дві важливі функції:

1)     організацію класу до продуктивної роботи на уроці (привітання, приведення учнів до готовності співпрацювати, повідомлення цілей уроку) та

2)     створення іншомовної атмосфери з метою переведення учнів на іншомовну мовленнєву діяльність.

Особливу увагу слід приділяти мовленнєвій зарядці. Психологічним ґрунтуванням виділення даного компонента є необхідність настройки слухового та артикуляційного апарату учнів на ІМ та переведення їх з рідного на іноземне мовлення.

Мовленнєва зарядка найчастіше проводиться у формі бесіди учнями за певною ситуацією. Вона повинна включати засвоєний матеріал і ути психологічно мотивованою, тобто природною. Приводом для бесіди може ути актуальна подія, випадок чи новина. Стереотипні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, не дають учням необхідного емоційного настрою для комунікативної практики на уроці.

Окрім бесіди функцію введення учнів в атмосферу іноземного мовлення може виконувати аудіювання учнями коротких оповідань чи жарту, огляд поточних подій, розучування римівки, вірша, прислів'я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки, бо це притупляє інтерес до ІМ. Новизна її змісту, невимушеність атмосфери, в якій вона проводиться, надає уроку потрібного тону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.

В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти:

1)    подача нового матеріалу,

2)    тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні,

3)     практика в мовленнєвій діяльності,

4)    систе­матизація/узагальнення засвоєного і

5)    контроль мовленнєвих навичок та вмінь.

При плануванні введення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідно­шення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчаль­ного процесу з ІМ є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам'ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи.

Формування міцних навичок та вмінь неможливе без узагальнення вивче­ного, без приведення в систему засвоєних знань, навичок та вмінь. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Слід наголосити, що подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, але й актуалізацію навичок та вмінь у межах вивчених тем.

Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється або безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний та підсумковий контроль). У першому випадку на контроль, який залишається самостійним компонентом уроку, не відводиться спеціального часу, як це має місце у другому випадку, коли контроль може займати частину уроку або цілий урок.

Слід окремо зупинитись на питанні контролю або перевірки виконання домашнього завдання на уроці. Якщо виконані вправи мають бути перевірені на уроці, то це можна здійснити двома способами:

1)                           або присвятити цьому окремий етап уроку, що логічно випливає із завдань конкретного уроку, або

2)                            включити домашню вправу у відповідну класну вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання і в ході якої стає можливим контроль та оцінка виконання домашнього завдання. Обидва способи є ефективними за умови, якщо перевірка домашнього завдання не відокремлюється штучно від етапів уроку, тобто не порушує його логіки.

         Кінець уроку повинен підсумувати те, чого було досягнуто на уроці.

Його компонентами є

1)    підбиття підсумків уроку та

2)    повідомлення домашнього завдання.

Завершуючи урок, учитель підсумовує успіхи учнів, торкаючись разом з тим і недоліків їх роботи, оголошує та мотивує оцінки, записує їх в журнал та щоденники учнів, роз'яснює домашнє завдання. При формулюванні домашнього завдання важливо передбачати також його запис на дошці, короткі інструкції щодо засобів його виконання та оформлення. В окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли завдання і чи зробили відповідні записи в щоденниках. В даній структурі уроку не всі компоненти постійні. Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого тощо. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв'язок залежать і типу уроку.

Підсумуємо викладене про структуру уроку ІМ у таблиці:

_             Структура уроку ІМ

 

!	Компоненти уроку	Постійні компоненти	Змінні компонен ти
	Початок уроку
	Організаційний момент	+
	Мовленнєва/фонетична зарядка	+
	Основна частина уроку
	Подача нового матеріалу		+
	Тренування в мовленні		+
	Практика в мовленні		+
	Систематизація вивченого		+
	Контроль навичок та вмінь:	+
	- поточний		+
	- тематичний, підсумковий
	Заключна частина уроку
	Повідомлення домашнього завдання	+
	Підбиття підсумків уроку	+

 

Отже структура уроку відбиває закономірності процесу навчання, його логіку.

 Компоненти уроку слід відрізняти від його етапів. Так, подача матеріалу, Існування та практика в мовленні можуть бути також етапами уроку, проте поточний контроль навичок та вмінь учнів не може бути виділений в окремий етап.

 Порядок слідування компонентів не є незмінним: він залежить від мети року, його зв'язку з попереднім та наступним уроками, характеру матеріалу.

Аналіз уроку іноземної мови

 

Високий професіоналізм, педагогічна майстерність учителя досягаються не лише у процесі систематичної, вдумливої, творчої підготовки до своїх уроків але й за рахунок проведення аналізу та узагальнення досвіду колег, збагачення на цій основі своєї практики ефективними прийомами навчання. Уміння спостерігати та аналізувати педагогічний процес є професійно необхідним для кожного вчителя. Воно складає основу успішної реалізації дослідницької функції вчителя, а також є базою для оволодіння самоаналізом, що є запорукою високого професіоналізму.

Аналіз уроку іноземної мови вимагає як всебічних знань про урок, так і спеціальних умінь його спостереження та оцінювання. Складність аналізу уроку полягає не тільки в багатоплановості останнього, але й у специфічності окремих його компонентів і типів. Проте існують певні характеристики, які є обов'яз­ковими для кожного уроку іноземної мови.

 Це насамперед відповідність конкретного уроку основним вимогам до уроку іноземної мови, зумовленим специфікою цілей, змісту і технології навчання саме цього предмета в середніх навчальних закладах. Реалізація вчителем саме цих вимог повинна стати об'єктом загального аналізу уроку іноземної мови, метою якого є цілісна оцінка уроку через призму його особливостей, в однаковій мірі притаманних усім типам уроків.

До таких вимог відносяться:

-  цілеспрямованість уроку,

- структурна цілісність і змістовність уроку,

-  активність учнів на уроці,

- відповідність мовленнєвої поведінки вчителя цілям, змісту та умовам навчання,

- результативність уроку.

З урахуванням сказаного можна запропонувати схеми загального та поглибленого аналізу уроку іноземної мови, складовими частинами яких виступають основні вимоги до уроку ІМ.

 

Схема загального аналізу уроку

І. Цілеспрямованість уроку.

1. Визначити тему уроку, місце уроку в тематичному циклі, тип уроку.

2. Назвати цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі.

3. Встановити відповідність поставлених цілей типу уроку та його місцю

в тематичному циклі уроків.

 II. Структура та зміст уроку.

1. Зафіксувати етапи уроку в їх послідовності.

2. Встановити відповідність прийомів навчання основним цілям уроку.

3. Оцінити раціональність співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ.

4.      Назвати допоміжні засоби навчання, що використовувались, оцінити        їх доцільність та ефективність.

5.      Визначити розвиваючу, виховну, освітню цінність мовленнєвого

         матеріалу уроку і вправ, їх відповідність віковим інтересам учнів. Активність учнів на уроці.

1.      Визначити основні форми взаємодії вчителя та учнів на уроці, їх місце     (на якому етапі, для виконання яких завдань) та ефективність.

2.      Назвати прийоми стимулювання мовленнєвої і розумової активності

         учнів.

Мовленнєва поведінка вчителя.

1.      Визначити відповідність мовлення вчителя мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної підготовки учнів і вимог шкільної програми.

2.      Визначити ступінь володіння виразами класного вжитку.

3.      Оцінити чіткість і доступність формулювання вчителем завдань для          учнів та зверненість його мовлення до учнів.

4.      Визначити доцільність використання рідної мови вчителем на уроці.

5.      Встановити співвідношення мовлення вчителя та учнів на уроці. Результативність уроку.

1.      Підсумувати те, чого навчились учні на уроці.

2.      Визначити відповідність рівня сформованості мовленнєвих навичок          та вмінь поставленим цілям.

3.                Оцінити об'єктивність та мотиваційний потенціал виставлених      учителем оцінок.

 

Схема поглибленого аналізу уроку

Цілеспрямованість уроку.

1.      Визначити практичну, виховну, розвиваючу, загальноосвітню цілі   уроку.

2. Встановити відповідність цілей уроку його місцю в ситуативно-тематичному циклі, типу уроку та етапу навчання. . Структура та зміст уроку.

1. Назвати етапи уроку.

2. Співвіднести їх послідовність і розподіл у часі з поставленими цілями та віковими особливостями учнів і конкретними умовами навчання.

3. Дати детальну характеристику зафіксованим етапам уроку.

 Початок уроку:

- визначити форму проведення уроку та оцінити мотиваційний потенціал,

відповідність віковим особливостям і рівню мовної підготовки учнів;

сформулювати навчальні завдання початку уроку та визначити їх

зв'язок з цільовою установкою уроку;

встановити відповідність використаних прийомів поставленим цілям;

-  оцінити ефективність використаних засобів навчання:

- охарактеризувати мовленнєву поведінку вчителя.

Б. Основна частина уроку (з урахуванням наявності конкретних ланок уроку)

а) подача нового мовного матеріалу:

- визначити адекватність прийомів навчання етапам формування мовленнєвих навичок, труднощам засвоєння даного матеріалу і рівню підготовки учнів;

-         оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості подачі мовного матеріалу,

-          забезпечення мовленнєвої та розумової активності учнів;

- назвати використані прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим цілям;

- визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використаних прийомів та їх відповідність віковим особливостям учнів;

- оцінити мовленнєву поведінку вчителя;

б) активізація дій учнів у використанні мовного матеріалу:

- встановити відповідність мовленнєвих одиниць та послідовності вправ етапам формування мовленнєвих навичок;

- визначити співвідношення не комунікативних і умовно-комунікативних вправ та оцінити його раціональність з урахуванням труднощів засвоєння мовного матеріалу;

- оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості тренування;

- визначити прийоми активізації роботи всіх учнів та оцінити ефективність прийомів з урахуванням вікових особливостей учнів;

встановити зв'язок урочного тренування з виконаним домашнім завданням, оцінити ефективність форм його перевірки;

- назвати використані допоміжні засоби навчання, оцінити ефектив­ність та відповідність віковим особливостям учнів і рівню їх підготовки;

- визначити прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим завданням;

- визначити виховний, розвиваючий, освітній потенціал використаних прийомів навчання;

-  оцінити мовленнєву поведінку вчителя;

в) практика учнів у спілкуванні:

- оцінити рівень вмотивованості та ситуативної забезпеченості іншомовного спілкування учнів;

- визначити відповідність методичних прийомів етапам розвитку мовленнєвих умінь;

- назвати прийоми активізації роботи всіх учнів;

- визначити адекватність прийомів контролю його об'єктам:

- встановити зв'язок урочної роботи з виконаним домашнім завданням

та оцінити ефективність форм його перевірки;

- визначити виховний, розвиваючий, освітній потенціал використаних

прийомів навчання;

-         оцінити мовленнєву поведінку вчителя.

Завершення уроку:

- оцінити своєчасність і чіткість пояснення домашнього завдання, його

підготовленість проведеним уроком і мотивуючий потенціал;

- визначити забезпеченість усвідомлення учнями досягнутого рівня

практичного володіння мовою;

- оцінити об'єктивність виставлених оцінок, їх мотиваційний і виховний

потенціал.

 Результативність уроку.

1. Визначити ступінь успішності виконання плану уроку.

2. Встановити відповідність досягнутого на уроці рівня сформованості

мовленнєвих навичок та умінь поставленим цілям.

 Рекомендації щодо удосконалення уроку.

 Залежно від результатів уроків сформулюйте конкретні поради щодо:

поліпшення вибору методичних прийомів навчання:

- забезпечення вмотивованості і мовленнєвої спрямованості вправ;

- удосконалення організаційних форм уроку;

- раціональність використання допоміжних засобів навчання:

- поліпшення мовленнєвої поведінки вчителя.