Д-11, Англійська мова в сімейному колі, 13.10.2023

Навчання дошкільників лексичного та граматичного матеріалу

іноземної мови

1. Навчання лексики

Під час дошкільного навчання англійської мови лексика виступає будівельним матеріалом мовленнєвої діяльності.

Метою навчання лексичного матеріалу є формування у дітей лексичних навичок для спілкування англійською мовою. Підготовчий характер дошкільного етапу навчання лексичного мінімуму обмежується невеликою кількістю одиниць зі сфер дитячого спілкування. Активний лексичний мінімум – це той лексичний матеріал, яким діти користуються під час спілкування. Пасивний лексичний мінімум вимагає засвоєння лексики, яку діти лише розуміють в усній формі під час аудіювання.

В основу навчання лексики покладені принципи: тематичного введення лексики; добору лексичних одиниць з урахуванням їх сполучуваності, тобто здатності поєднуватися з іншими одиницями у мовленні, та семантичної цінності; словникового мінімуму (на одному занятті вводиться обмежена кількість лексичних одиниць); уведення лексичних одиниць на основі чуттєвого досвіду; навчання за зразками педагога; засвоєння лексичних одиниць в ігровій діяльності.

Відповідно до даних психолінгвістичних експериментів слова узагальнюються і зберігаються в пам’яті у вигляді груп, пов’язаних семантичною ознакою. Тому не можна пропонувати дітям завчати ізольовані за значенням слова, які можна зустріти у тексті, віршику, пісеньці. Весь лексичний матеріал потрібно об’єднувати за темою (назва ігор, дій, кольорів, продукти, іграшки тощо). Тематика занять з іноземної мови має бути узгоджена з тематикою рідного мовлення і в жодному разі її не випереджати.

У реальному житті ми ніколи не вимовляємо слова просто так. Уживання слова завжди обумовлено мотивами і метою. На заняттях діти мають чітко уявляти мету мовленнєвої дії і те, заради чого вона відбувається (мотив). Приміром, дітям пропонується гра: «У лісі стоїть хатинка. Іде дощ, віє холодний вітер. Хтось стукає у двері. Звірята, які там живуть, запитують: «Хто ти? Як тебе звати?». Потрібно дати відповідь. Якщо відповідь правильна, відвідувача пускають погрітися». У цій грі є і мотив (для чого потрібно говорити?), і мета (що потрібно говорити?).

Навчаючи лексики англійської мови, педагог використовує традиційні методи роботи: ознайомлення, тренування, застосування (практика).

Кількість лексичних одиниць, до яких належать окремі слова, словосполучення, речення, що вводяться протягом одного підциклу занять, залежить від багатьох чинників лінгвістичного, психологічного і методичного характеру. А. Богуш пропонує вводити 2-8 слів. Т. Полонська зазначає, що не варто боятися введення 15 і більше нових слів, адже у дітей переважає мимовільне запам’ятовування над довільним, тому пам’ять не буде перевантажуватися. Введення відносно великої кількості лексичних одиниць не означає їхнього негайного запам’ятовування і відтворення, а передбачає поетапне відпрацювання матеріалу дозами під час багаторазового повторення протягом кількох занять (мікроциклу). Систематичне повторення – основа формування лексичних навичок.

Щоб надати процесу повторювання комунікативного спрямування, пропонується застосовувати екстра- та паралінгвістичні засоби (повторення з використанням жестів, міміки, пантоміми, різного тембру голосу і темпу, гучності, емоційного забарвлення).

Перед уведенням лексичного матеріалу педагог визначає слова для активного і пасивного лексичного мінімуму.

В основі роботи над лексичним матеріалом лежить чуттєвий досвід дитини, відчуття і сприймання. Відчуття – первинна форма відображення об’єктивної дійсності у мозку людини. Відчуття та сприймання – джерело знань про навколишній світ. Суть принципу введення нової лексики на основі чуттєвого досвіду – встановлення у свідомості дитини зв’язку між фактом дійсності і словом, що означає цей факт. У навчанні дітей англійської мови принцип введення лексичних одиниць на основі чуттєвого досвіду виступає на перший план. Цей принцип нерозривно пов’язаний із принципом наочності, максимальне використання якої зменшує питому вагу рідної мови на занятті, що допомагає удосконалити умови штучного білінгвізму.

Засвоєння нового лексичного матеріалу забезпечується комплексом ігрових методів і прийомів, серед яких провідне місце посідають спеціальні лексичні ігри та вправи. Відповідно до принципу засвоєння лексики в активній ігровій діяльності пропонується використовувати казкові (проблемні) історії для пробудження мотиву ознайомлення дітей із тією чи іншою групою слів. Не бажано вводити нові слова ізольовано, весь лексичний матеріал має бути вплетений у цікаву історію, яка розігрується перед дітьми на занятті введення нового матеріалу.

Наприклад, тема «Одяг». Вихователь каже: «Діти, сьогодні ми вирушимо до Індії. Люди в цій країні розмовляють англійською мовою. Там дуже тепло. Ми будемо засмагати і купатися в Індійському океані. Нам слід узяти із собою різний одяг. «Girls, put on a blouse, a skirt or a dress and shoes. Boys, put on a shirt, a jacket, trousers and shoes».

До різноманітних способів семантизації (розкриття значення) слів належать перекладні та безперекладні способи. Прийомами їх реалізації є: показ предмета (його зображення), демонстрація дії і промовляння англійською мовою слова, що означає цей предмет чи дію; переклад слова рідною мовою із застосуванням наочності; введення слів за допомогою жестів та інтонації.

Після введення слів здійснюється перехід до дій із цими словами. На етапі введення матеріалу (1-ше заняття підциклу) діти спостерігають і уважно слухають те, що показує і розповідає педагог. На етапі тренування (2-ге і 3-тє заняття підциклу) діти стають співучасниками гри, запропонованої на етапі введення. Перед тим як діти почнуть будувати фрази з новим словом, потрібно, щоб це слово пройшло процес інтеріорізації. Між запам’ятовуванням слова і застосуванням (інтеріорізацією) слова велика різниця.

Для інтеріорізації необхідно використовувати систему ігор та ігрових вправ, виконання яких допоможе дітям навчитися користуватися словом як засобом мовленнєвого спілкування, а не просто вставляти слово у готове висловлювання. Серед них розрізняють:

1. Аудіювання слів і їхнє пасивне впізнавання. На занятті введення нового матеріалу діти ознайомилися з певною лексикою. Наступного заняття педагог пропонує їм погратися у гру «Відгадай». Якщо у грі педагог називає предмет (ознаку, дію) англійською мовою правильно, тоді діти відповідають: «Yes». Якщо – ні, тоді – «No». Наприклад, Вінні-Пух у себе в будиночку їсть, а П’ятачок заглядає у вікно, але погано бачить.

П’ятачок (говорить педагог). You eat bread.

Діти (відповідають за Вінні-Пуха). No.

П’ятачок. Butter.

Діти. No.

П’ятачок. Sausage.

Діти. No.

П’ятачок. Jam.

Діти. Yes.

2. Аудіювання слів та їхнє активне впізнавання. Із певної кількості запропонованих слів діти вибирають одне. Наприклад: «Ми накриваємо на стіл. Нам потрібні: a fork, a knife, a spoon, a plate, а сuр». Педагог звертається до дітей: «Natasha, take a cup!», «Nick, take a plate!».

3. Вживання слова з підказуванням. Педагог пропонує кілька слів, з яких дитина вибирає одне. Наприклад, у кафе офіціант пропонує напої, дитина має вибрати один. Офіціант каже: «Water, juice, coffee». (Демонструються відповідні картинки). Дитина вибирає: «Juice».

4. Вживання слова без підказування. У цьому разі попереднє завдання виконується без наочності.

5. Самостійне вживання слова за вибором. Діти облаштовують кімнату й у магазині «Меблі» вибирають ті предмети, які для цього потрібні. Дитина, вибравши необхідні, називає: a table, a chair, a sofa.

6. Самостійне вживання слова без вибору. Педагог пропонує погратися у гру, де потрібно називати всі предмети (кольори, тощо):

а) щоб купити набір фломастерів, необхідно назвати усі кольори (green, blue, black, red);

б) щоб вирушити у мандрівку, необхідно назвати види транспорту, зображеного на квитках (a ship, a car, a plane).

На етапі тренування необхідно уникати механічного монотонного повторення, а створювати умови, за яких будь-які мовленнєві дії матимуть комунікативний характер.

На занятті практики у спілкуванні (4-те заняття циклу) нова лексика застосовується у різних ситуаціях спілкування. Педагог добирає ситуації так, щоб навчання формувало у дітей позитивне ставлення до опанування новою мовою, до людей, які розмовляють цією мовою, а в широкому сенсі спонукало б ставати добрішими, розумнішими. Під час цих занять діти разом із педагогом беруть участь у сюжетно-рольових іграх, театралізованих виставах, де використовують вивчений матеріал.

Процес навчання лексики спрямовується на формування рецептивних лексичних навичок (розпізнавання і розуміння лексичних одиниць активного і пасивного мінімумів під час аудіювання) та продуктивних лексичних навичок (правильне вживання лексичних одиниць активного мінімуму в говорінні згідно із ситуацією спілкування та метою комунікації).

2. Навчання граматичного матеріалу

При ознайомленні дітей із граматичним матеріалом слід брати за основу пізнавальну діяльність, а під час тренування та застосування – комунікативну взаємодію. Навчаючи дошкільників граматики, педагог не повинен застосовувати правила-інструкції, спеціальні граматичні терміни. Проблематичним є також доцільність використання моделей-схем граматичних структур, які вчителі іноземної мови застосовують на уроках у школі, використовуючи різноманітні геометричні фігури, схеми, опорні сигнали. Застосування таких прийомів передбачає сформованість у дітей певного рівня логічного мислення, зорової пам’яті, концентрації уваги, навичок письма. Але сказане не виключає використання у дошкільному навчанні основ граматики деяких асоціативних опор (різнокольорових кружечків, трикутників тощо). Важливо, щоб педагог діяв виважено, слідкував, щоб певний засіб завжди збігався з одним і тим самим граматичним явищем, а не з будь-яким.

Оптимальним способом дошкільного навчання граматичного матеріалу дітей є навчання граматичних структур і конструкцій у зразках мовлення.

Зразок мовлення – це типова одиниця мовлення, що служить опорою для утворення за аналогією інших одиниць мовлення, які мають таку саму структуру. Особлива методична цінність зразка мовлення полягає у тому, що він органічно поєднує різні аспекти мови (граматичний, лексичний, фонетичний) у готове до застосування (чи сприймання) мовленнєве ціле. Робота зі зразком мовлення передбачає одночасну роботу з граматичною структурою та лексичними одиницями, що наповнюють цю структуру.

Дошкільне навчання граматики англійської мови передбачає навчання лише спеціально дібраного граматичного мінімуму. Граматичний мінімум складається з активного та пасивного.

Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру. Розрізняють п’ять рівнів мовленнєвих одиниць: 1) рівень словоформи (слова); 2) рівень словосполучення; 3) рівень фрази-речення; 4) рівень понадфразової єдності (два та більше взаємопов’язані речення); 5) рівень тексту. Звісно, у випадку дошкільного навчання можна вести мову про перші три рівні мовленнєвих одиниць, які охоплюють активний граматичний мінімум.

Рівні понадфразової єдності й текст належать до пасивного граматичного мінімуму, вони допомагають створити мовне середовище. Розповідь англійською мовою має супроводжуватись перекладом.

Досліджуючи мовлення дітей 6-ти років, А. Гвоздьов, Н. Гаврилова, А. Павлова зробили висновок, що засвоєння граматичного матеріалу в дитини починається з речення, тобто із суб’єктно-предикатних відносин, які, за словами В. Адмоні, є структурним каркасом висловлювання. Цей висновок є теоретичною основою системи навчання граматики іноземної мови з використанням зразків мовлення.

Процес засвоєння дітьми речень – складний і багатоступінчастий. На початковому етапі засвоєння мови спостерігаються чітко окреслені обмеження в обсязі речення, превалювання простого синтаксичного цілого, яке складається з одного ізольованого слова.

Прикладами таких слів-речень у англійській мові є наказові речення. Засвоєння дітьми наказового способу дієслова пояснюється тим, що цей спосіб виражає бажання дитини і є важливою умовою для ігор. Розширення речення з одного слова до трьох становить значні труднощі для дитини, після подолання яких наступне розширення обсягу речення не викликає проблем.

На початковому етапі діти успішно засвоюють зразки мовлення у такій послідовності:

1. Звертання + дієслово у наказовій формі. (Nina, jump!)

2. Наказова форма дієслова + іменник. (Bring a ball!)

3. Наказова форма дієслова + іменник із прийменником. (Put on the table!)

4. Наказова форма дієслова + іменник + іменник із прийменником. (Bring the doll from the box!)

5. Іменник + дієслово у дійсному способі. (Nina is jumping! Sasha is eating!)

Аналіз іншомовного мовлення дітей показує, що спочатку вони на місці підмета у простому двоскладному реченні вживають іменник у називному відмінку (Ann is running.), пізніше підмет уже може виражатися займенником (She is running.), причому найчастіше це займенник 3-ї особи однини (he, she, it).

Діти швидко схоплюють закономірність утворення однини і множини, що є важливим чинником в іграх дітей.

Засвоєння дітьми часів англійської мови має здійснюватися у такій послідовності:

1. Present Continuous – теперішній тривалий.

2. Present Simple – теперішній простий.

3. Present Perfect – теперішній доконаний.

4. Past Simple – минулий простий.

5. Future Simple – майбутній простий.

Пріоритетність вживання теперішнього тривалого часу обумовлена характерною властивістю дітей супроводжувати дії коментарем (я стрибаю – «І am jumping»; Коля грається – «Kolia is playing»; котик вмивається – «А kitten is washing»).

Одночасно з теперішнім простим часом із переважанням речень на вживання 3-ї особи однини (Valia likes apples.) діти починають вживати теперішній доконаний час, що пояснюється їхньою зацікавленістю у результаті. Форми минулого і майбутнього часу вживаються ще пізніше. Діти, як у рідній, так і в англійській мові, пізно починають уживати умовний стан дієслова.

Використання заперечних речень викликає значні труднощі у дітей, крім того заперечні речення зустрічаються в дитячому мовленні доволі рідко. Серед запитальних речень першими з’являються загальні запитання та спеціальні запитання зі словом «Where», пізніше – зі словом «What», потім – «Who». Інші запитальні слова з’являються ще пізніше.

Педагоги-дослідники дитячого мовлення звертають увагу на те, що малюки часто пропускають допоміжні дієслова, за допомогою яких утворюються запитання, та дієслова-зв’язки у складених присудках. Це саме стосується і вживання прийменників, хоча конструкції з прийменниками у мовленні дітей зустрічаються досить рано.

Наприклад, конструкція to go to the bedroom, у дитячому мовленні набуває вигляду: I go bedroom.

У дослідженнях А. Гвоздьова, Т. Мусеїбова наведено послідовність у засвоєнні дітьми «просторової технології» вживання прийменників. Спочатку діти починають використовувати прийменник to, пізніше – for, останніми – on, under.

1	2	3	4	5	6	7	8	9
to	for	with	from/out	of	at	in	on	under

Мовлення дошкільнят характеризується невеликою кількістю прислівників і прикметників. Ці частини мови з ’являються у мовленні пізніше від дієслів та іменників. Діти легко сприймають присвійний відмінок іменників, який методисти радять включати після введення дієслова «to have». (Ann has a ball. Ann’s ball.)

У навчанні дошкільників англійської мови слід керуватися принципами свідомості; зіставлення та порівняння граматичних явищ; труднощів (на занятті вводиться лише один чи кілька взаємозв’язаних зразків мовлення); автоматизації граматичних навичок; презентації граматичних явищ з урахуванням віку та етапу навчання. При формуванні автоматизації граматичних навичок необхідно керуватися принципом систематичної повторюваності одних і тих самих граматичних форм у зразках мовлення та принципу активної мовленнєвої практики.

З перших занять педагог має використовувати наказові форми дієслова (Stop talking! Listen to me! Repeat after me! Sit down! Hands up!). Після введення імперативних речень, обмежених лише дієсловом, використовуються речення з іменником: Таке a ball! Give те a toy! Bring те a brick! Слідом ідуть речення з теперішнім тривалим часом (What are you doing? I am jumping. Alla is running.). Пізніше подаються речення із займенниками (She is running.).

Етапу практики передують етапи введення матеріалу і тренування.

Введення того чи іншого зразка мовлення, що містить граматичну структуру, не вимагає пояснення. Необхідно лише подбати про створення відповідної атмосфери гри, яку супроводжує цікава наочність (картинки, іграшки, відео тощо).

Тренування передбачає виконання цілої системи вправ, що ґрунтується на принципові від простого до складного. Це можуть бути вправи типу:

1. Аудіювання граматичної конструкції.

Діти, ми прийшли на день народження до Карлсона. Карлсон запитує: «What do you like?» Вінні-Пух відповідає: «I like honey, ice-cream».

2. Вживання структури з опорою на наочність.

У кафе офіціант запитує: «What do you like?» Дитина відповідає: «І like milk, chocolate». (Дитині пропонують набір картинок.)

3. Вживання структури без опори на наочність.

Учитель говорить: «Діти, завтра ми запросимо в гості Снігуроньку і Діда Мороза. Чим ми будемо їх пригощати? Подумайте, що ви самі захочете з’їсти разом із ними. Що ви любите? What do you like?» Дитина відповідає: «І like candies».

4. Самостійне вживання структур.

Педагог каже: «Зараз ми робитимемо зарядку. Скажіть, які вправи любите робити». Дитина відповідає: «(I like) to play, to jump, to run».

Деякі методисти пропонують використовувати переклад однотипних речень із рідної мови на англійську і навпаки. Однак для п’ятирічних дітей ця справа складна, слід виконувати її уважно, щоб діти не перевтомлювались.

Після тренування граматичних структур можна переходити до застосування їх у мовленні. Для цього педагог пропонує дітям різні ситуації спілкування у формі гри.

Наведений у прикладах граматичний матеріал належить до активного мінімуму. Однак не варто забувати, що не всім дітям під силу відтворювати цей матеріал у власному мовленні. Значна кількість дітей може обмежуватись словами-наказами: Sit down! Stand up!, цитуванням лічилок і віршів. Особливо сором’язливі діти можуть взагалі не розкритись упродовж багатьох занять. Проте під час режимних моментів вихователь може почути, як дитина сміливо віддає накази іншим дітям, особливо якщо вона не бачить дорослих.