Д-11, Англійська мова в сімейному колі, 15.09.2023

Мета, завдання, принципи і засоби навчання дошкільників іноземної мови. Зміст дошкільного навчання іноземної мови.

1. Мета і завдання навчання

Організовуючи навчання дітей англійської мови, слід виходити з того, що дошкільна освіта є вихідною ланкою в системі безперервної освіти, становлення і розвитку особистості. Вона здійснюється в дошкільних навчальних закладах у тісній взаємодії із сім’єю і має на меті забезпечення фізичного й психічного здоров’я дітей, їх повноцінного розвитку, готовності до школи, набуття життєвого досвіду. Пріоритетними напрямами удосконалення освіти і виховання у дошкільних закладах є розвиток духовності, своєчасного виховання обдарованості, урахування особистісних якостей, стану здоров’я і природних задатків дитини, інтеграція родинного й суспільного виховання.

Виходячи з цього, дошкільне навчання англійської, як і будь-якої іншої іноземної мови, має на меті сприяння повноцінному, своєчасному розвиткові дитини, збагаченню її інтелектуальної, вольової, емоційної, моральної та соціальної сфер у процесі оволодіння основами іншомовного спілкування.

Дошкільне навчання англійської мови – це не вузькоспрямована підготовка до іншомовного спілкування, не муштра методами імітації дітей, які за віковим розвитком ще не підготовлені до довільного запам’ятовування незрозумілих слів, фраз, кліше. Дошкільне навчання англійської мови – це насамперед система певним чином організованої педагогом цільової ігрової діяльності, що сприяє розвиткові й вихованню дитини, реалізації нею у процесі такої діяльності нагромадженого досвіду і сформованих якостей для засвоєння мінімізованого обсягу англомовних знань та умінь.

Мета дошкільного навчання англійської мови передбачає реалізацію виховної, розвивальної, навчальної і практичної цілей.

Розвивальна, виховна і навчальна цілі навчання мають провідне значення порівняно з практичною, а не навпаки, як це прагнуть робити окремі педагоги, ставлячи перед дітьми завищені, часто непосильні завдання в засвоєнні іноземної мови. Процес навчання англійської мови має бути засобом соціалізації дитини, допомагати розкрити її особистісний потенціал з урахуванням індивідуальних особливостей.

Практична мета дошкільного навчання англійської мови – це формування елементарної англомовної комунікативної компетенції дитини. Навчальні, виховні й розвивальні цілі мають реалізовуватися під час оволодіння дітьми практичними навичками та вміннями.

Мета і цілі дошкільного навчання англійської мови визначають підходи щодо особливостей формування комунікативної компетенції у дітей. Під час дошкільного навчання дитина здобуває лише початкові мовленнєві уміння, що базуються на елементарних англомовних знаннях, рецептивних слухових, лексичних, граматичних та продуктивних фонетичних, лексичних і граматичних навичках. Мовний матеріал дитина засвоює лише як засіб оформлення або розуміння висловлювань у процесі спілкування. Під час ігрової навчальної діяльності діти опосередковано залучаються до основ соціокультурної та навчальної компетенцій англомовного спілкування.

Практична мета дошкільного навчання англійської мови передбачає оволодіння дітьми уміннями в аудіюванні й говорінні, достатніми для того, щоб вступити у мовленнєвий контакт зі співрозмовником, залучитися до розмови, отримати і передати елементарну інформацію, пов’язану зі змістом дитячого спілкування, припинити спілкування тощо, а не просто сказати будь-яку фразу англійською мовою.

Реалізація поставлених ділей може бути досягнута при вирішенні комплексу завдань. По-nepшe, слід викликати у дітей інтерес до англійської мови і підтримувати його упродовж усього періоду навчання, створювати умови для оволодіння первинною комунікацією, засобами англійської мови, використовуючи для цього гру як провідну форму діяльності дітей.

По-друге, цілеспрямовано навчати спілкування англійською мовою в межах базового комунікативного мінімуму, що відповідає характеру дитячого спілкування, формувати вміння досягати комунікативної мети засобами обмеженого володіння другою мовою.

По-третє, розвивати металінгвістичні здібності дітей, сприяти набуттю ними лінгвістичних знань, залучати мовленнєвий досвід спілкування рідною мовою для переходу на спілкування англійською і навпаки.

По-четверте, процес навчання англійської мови має бути використаний для актуалізації позитивних рис характеру дитини, формування новоутворень культури спілкування, прояву таких загальнолюдських якостей, як доброта, доброзичливість, милосердя, та інших моральних якостей.

Учасники проекту Ради Європи «Вивчення мов за Європейську Співдружність» вважають, що метою раннього навчання іноземної мови має бути формування інтеркультурної комунікативної компетенції у когнітивній (пізнавальній) прагматичній та мотиваційній сферах. У когнітивній сфері мета полягає в отриманні інформації про культуру країни, мова якої вивчається.

Прагматична мета передбачає набуття практичних умінь, необхідних для міжкультурного спілкування. Мета в мотиваційній сфері – формування ставлення особистості до довкілля, тобто відкритість, толерантність, повага до культури іншого народу. Це виключає забобони, стереотипи, дискримінацію.

З урахуванням такого погляду педагогів Європи на мету вивчення іноземних мов, важливого значення набуває завдання ознайомлення дітей з основами духовної і матеріальної культури англомовних країн, насамперед Великої Британії та США.

2. Принципи навчання

На запитання «Як організувати навчальний процес, щоб визначені мета, цілі й завдання були успішно реалізовані?» дадуть відповідь принципи навчання.

Навчання англійської мови у дошкільному закладі опирається на систему загальнодидактичних і методичних принципів навчання іноземних мов. Зрозуміло, що застосування цих принципів для навчання дошкільників має свої особливості.

Відомо, що кожна система навчання, опираючись на всю сукупність загальнодидактичних і методичних принципів, у своїй основі має групу основних принципів. Не применшуючи ролі інших принципів, для реалізації оптимальної, інтегрованої моделі навчання дошкільників англійської мови на перший план мають бути винесені принципи: комунікативної спрямованості й організації особистісного спілкування, урахування рідної мови, свідомості, зацікавленості й активності, використання рольової гри, організації колективного спілкування, наочності, доступності й посильності, розвивального навчання, індивідуалізації; поетапно-концентрованої організації навчального процесу, виховного навчання.

Принцип комунікативної спрямованості та організації особистісного спілкування під час навчання дошкільників англійської мови передбачає на заняттях моделювати не типові ситуації спілкування реального життя, як це робиться при навчанні школярів і дорослих, а використовувати різні уявні, ігрові, казкові ситуації. Для цього потрібно створити відповідну ситуацію спілкування (гру), під час якої вводиться чи розучується певний мовний матеріал. Добір мовного матеріалу має задовольнити потреби дітей в ігровому спілкуванні, усі вправи повинні мати цікаву для дітей комунікативну спрямованість, незалежно від того, який матеріал відпрацьовується – фонетичний, лексичний чи граматичний. Педагог повинен подбати про активну участь кожної дитини в ігровій комунікативній ситуації, визначити своє місце в грі, створити і постійно підтримувати сприятливу психологічно-моральну атмосферу ігрового спілкування. Ігри на заняттях можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад: «Подорож друзів до казкової країни», «Пригоди лісових звірят», «Аліса в Країні Чудес» тощо.

Особистісно-рольова організація комунікативної діяльності на занятті не лише є передумовою здійснення практичної мети навчання, а й сприяє успішнішій реалізації навчальних, розвивальних і виховних цілей.

Принцип урахування рідної мови передбачає, що саме рідною мовою пояснюється завдання занять, його етапів, шляхи реалізації навчальної ситуації. Наприклад: «Візьміть у руки свічку. Уявіть, що вона горить. Подуйте на неї. А тепер зробіть це голосно: [w w w ]». Або: «Дітки, от ми і прийшли до цирку на зустріч із дресированими тваринами (педагог називає їх). Але директор цирку каже, що вони хворі й сумні. Звірята розуміють лише англійську мову. Отже, познайомимося з ними, спробуємо їх розвеселити». Після цього діти тренуються, як треба знайомитися: для звірят англійською мовою виконуються пісеньки й вірші.

Принцип свідомості полягає в тому, щоб англомовний матеріал використовувався у цікавій і привабливій для дітей формі, був особистісно орієнтований на потребу спілкування. О. Протасова пише, що скільки б речень, віршів і пісень не вивчила дитина, вона не зможе вичленити з них необхідні елементи мовлення для висловлювання власних думок. Дитина — творець, навіть засвоюючи рідну мову, вона переробляє мовленнєву інформацію за потребами власної предметно-практичної діяльності. Комбінування навіть невеликої кількості англомовних елементів за усвідомленими мовними законами дає розуміння і говоріння більше, ніж знання однієї, навіть довгої фрази. Мета педагога – не вимагати від дитини 50 завчених зразків (звуків, слів, віршів, ігор), а забезпечити її 50 «кубиками – іншомовними одиницями», з яких вона сама, граючись, побудує 150 висловлювань.

Принцип зацікавленості та активності. Як уже зазначалося, діти 4-6-ти років не розуміють, навіщо їм вивчати іноземну мову. Навчання має будуватися так, щоб переважала емоційна, мовленнєва активність дитини, зацікавленість її в особистісному та колективному спілкуванні. Жодні вольові методи та авторитарні форми роботи не зможуть забезпечити успіху навчання.

Педагог, знаючи вікові, психологічні особливості дошкільнят, будує засвоєння зразків мовлення так, щоб кожна дитина була активним і зацікавленим учасником ігрової ситуації. Наприклад, слід засвоїти вимову звука [t t t]. Педагог після пояснення артикуляції звука пропонує: «Уявіть, що ми їдемо потягом. Станьте один за одним, утворімо потяг. А тепер починаймо рухатися і вимовляти звук [t t t]».

Більшість малюків у присутності чужих людей, навіть яких вони знають давно, соромляться. Тому педагог не повинен вимагати від дітей негайних результатів, а більше турбуватися про створення умов забезпечення різних видів активності дітей.

Принцип використання рольових ігор вказує, що потрібно робити, аби забезпечити зацікавленість та активність дітей, подолати психологічний бар’єр у спілкуванні, коли дитина хоче говорити, але соромиться. Організовуючи навчання англійської мови, педагог дає змогу кожній дитині обрати для себе роль-маску, яка дозволяє їй на занятті перевтілюватися у нову особу, як правило, у казкового персонажа (Міккі-Мауса, Попелюшку, Кая, Герду тощо). Такий прийом може використовуватися для виховання необхідних рис: роль Вовка дають сором’язливій дитині, роль Принца допомагає у вихованні хороших манер тощо. Досвід свідчить, що доцільно пропонувати дітям на тривалий час обирати ролі героїв казок народів світу. Це активізує творчі можливості, виховує у малюків доброту, доброзичливість, краще сприяє формуванню комунікативних дій, фантазуванню та висловлюванню думок.

Принцип організації колективного спілкування. Мовний зміст на заняттях готується і подається у такому вигляді, що весь колектив групи стає учасником ігрової мовленнєвої ситуації. Від заняття до заняття діти потрапляють у цікаві історії, зустрічаються з різними персонажами. Доброзичливість, підтримка, схвалення, взаємодопомога, співпереживання, гумор – таке психологічне емоційне забарвлення поведінки героїв у навчальних ситуаціях і, як результат, позитивний настрій, піднесений емоційний тонус навчального процесу. Залежно від етапу заняття та ігрової комунікативної ситуації група може розв’язувати навчальні завдання повним складом (вимова звуків, фрази тощо), поділившись на команди, шеренги, групи по 3-5 осіб, пари.

Принцип наочності. Для дітей важливо, щоб процес оволодіння навчальним матеріалом починався з чуттєвого сприймання. Наочність – це спеціально організований показ мовного матеріалу і його вживання, щоб допомогти дитині в розумінні, засвоєнні, використанні. Значення наочності годі переоцінити. Наочність допомагає сприйняти і засвоїти іншомовний матеріал, створити у групі сприятливий морально-психологічний клімат.

Використовуються різні види наочності: слухова (звукозаписи, мовлення вчителя); зорова (картинки, малюнки, плакати, іграшки, ляльки, картки, посібники, слайди, екстра- та паралінгвістичні засоби – міміка, жести, пантоміма тощо); слухо-зорова (мультфільми, відеозаписи тощо). Важлива роль відводиться функціонально зорієнтованому музичному супроводові навчально-пізнавальної діяльності дітей.

Принцип доступності та посильності вимагає, щоб зміст дібраного для вивчення на заняттях матеріалу та організація його вивчення відповідали віковим можливостям, психолого-фізіологічним особливостям дітей, завданням дошкільної освіти й виховання.

Принцип розвивального навчання. Доступність та посильність навчання, підкріплені наочністю, організацією та методикою проведення занять, сприяють формуванню психічних новоутворень, мовленнєвих здібностей (фонетичного та інтонаційного слуху, імітації, мовної здогадки тошо), інтелектуальних і пізнавальних здібностей (пам’яті, уваги, уяви тощо), розвивають готовність до участі у спілкуванні як англійською, так і рідною мовою.

Реалізується навчальна мета вивчення іноземної мови: дитина набуває вміння вчитися (слухати вчителя, однолітків; запам’ятовувати, осмислювати і відтворювати навчальну інформацію; працювати з дидактичними матеріалами тощо); усвідомлює мовні явища, отримує лінгвокраїнознавчу інформацію.

Принцип індивідуалізації вимагає враховувати індивідуальні фізичні й психічні особливості дітей, їх становлення і розвиток. Адже характер цих особливостей у кожної дитини різний. Педагог має оволодіти процедурними знаннями з вікової психології, уміти виявляти типи темпераменту, властивості характеру, прояви інтелекту, нахили, діагностувати мовленнєвий розвиток дитини, знати методи розвитку здібностей, технології створення на занятті ігрових ситуацій спілкування тощо. Важливо ще раз наголосити, що всі діти середнього та старшого дошкільного віку мають нахил до оволодіння мовою, що не можна за їхніми зовнішніми проявами активності говорити про здібність. Кожна дитина цієї вікової групи може бути включена до групи, де вивчається англійська мова. Правильний із методичного погляду процес навчання сприятиме загальному розвитку дитини. А от активність малюка в іншомовному спілкуванні на заняттях може проявитися навіть через кілька місяців.

Принцип поетапно-концентрованої організації навчального процесу запозичений із методики інтенсивного навчання іноземної мови, але його застосування для навчання дітей, як і принципу активізації резервних можливостей особистості, має свої відмінності від навчання дорослих. З урахуванням вимог принципу програмовий зміст навчання поділяється на тематичні модулі (цикли). Кожний тематичний цикл ділиться на підтеми (підцикли), кожна з яких вивчається впродовж тижня на 3-4-х заняттях. У тижневому циклі виділяють заняття для введення нового матеріалу, тренування і практики у спілкуванні.

Введення різних типів занять має за мету насамперед урізноманітнити методику їх проведення, зробити навчання для дітей привабливішим і цікавішим.

Принцип виховного навчання. У дошкільному закладі і сім’ї результативність занять англійською мовою проявляється у культурі спілкування, у позитивній орієнтації особистості, у прояві моральних якостей, почуттів і емоцій, у позитивному ставленні до мови та культури інших народів.

Наголосимо, що успіху в досягненні розвивальних, навчальних, виховних і практичних цілей навчання дітей англійської мови можна добитися за умови дотримання всіх принципів.

 

3. Засоби навчання іноземної мови

Різноманітні матеріали та знаряддя, які допомагають учителю організувати навчання іноземної мови, а учням – успішно оволодівати нею, є засобами навчання. Інакше кажучи, засоби навчання – усе те, за допомогою чого навчають.

Засоби навчання іноземної мови можна класифікувати:

1. Згідно з роллю в навчально-виховному процесі засоби поділяються на

основні та допоміжні.

2. Згідно з адресатом: для учнів і вчителів.

3. Згідно з каналом зв’язку: слухові, зорові, слухо-зорові.

4. Згідно з використанням техніки: технічні, нетехнічні.

Для того щоб навчальний процес був успішним, його суб’єкти (учитель і учень) мають бути забезпечені необхідними засобами навчання, укладеними в навчально-методичний комплекс (НМК), який відповідає вимогам і принципам технології навчання. Засоби, включені до НМК, є основними, інші – допоміжними.

Залежно від адресата засоби навчання поділяються на комплект для вчителя і комплект для учня. До комплекту для вчителя входять: Державний стандарт з освітньої галузі «Іноземна мова» (програма навчання), книга для вчителя, набір фоно- та відеофонограм, таблиці, малюнки, набір слайдів тощо.

У книзі для вчителя викладено принципи та основні методичні ідеї технології навчання, вказівки до кожного заняття. Комплект для учня містить підручник, аудіо- та відеокасети (слайди, комп’ютерні програми тощо).

Технічні засоби навчання вимагають використання технічної апаратури. Серед них можна виділити засоби: слухові (магнітофон і аудіокасети; програвач та аудіодиски тощо); зорові та слухо-зорові (телевізор, відеомагнітофон, комп’ютер тощо).

Останнім часом активно розробляється методика використання комп’ютерних програм, які не лише забезпечують сприймання інформації через слуховий та зоровий канали, а й дозволяють здійснити навчання і контроль засвоєння іноземної мови у різних режимах самостійного пошуку, на різних рівнях складності.

4. Зміст навчання

1. Науково-педагогічні засади визначення змісту навчання.

У загальному плані під змістом освіти взагалі та відповідно окремо взятого навчального предмета розуміють усе те, чого слід навчати дітей. У дидактиці під змістом освіти здебільшого розуміють систему знань, інтелектуальних і практичних навичок та вмінь, досвід здійснення способів творчої діяльності, емоційно-ціннісних ставлень. Основним джерелом встановлення змісту освіти виступає соціальний досвід, конкретні види людської діяльності: практично-творча, пізнавальна, комунікативна, ціннісно-орієнтувальна, художня.

Відповідно до зазначеного положення зміст навчання будь-якої іноземної мови як навчального предмета має містити мовний і мовленнєвий матеріал, навички і вміння, тематику, тексти, мовні поняття, які не властиві рідній мові.

Добір змісту дошкільного навчання англійської мови проводиться з урахуванням трьох загальних принципів: 1) підготовчий характер навчання; 2) посильність змісту загалом і його частин зокрема; 3) достатність змісту для реалізації мети і цілей навчання.

Враховуючи ці принципи, потрібно, щоб зміст навчання насамперед слугував розв’язанню основних завдань дошкільної освіти — забезпечував охорону фізичного і психічного здоров’я дітей, набуття життєвого досвіду, формування пізнавальної активності, культури спілкування, моральної орієнтації на національні й загальнолюдські цінності. Забезпечуючи формування елементарних навичок усного мовлення на основі визначеного для засвоєння мовленнєвого, мовного, лінгвокраїнознавчого матеріалу, зміст освіти повинен бути засобом соціологізації дитини, сприяти розвиткові її інтелектуального потенціалу з урахуванням індивідуальних особливостей. Водночас зміст має враховувати реальний рівень вікових можливостей, здатність засвоїти дібраний для навчання матеріал, забезпечувати наступність дошкільного і раннього шкільного англомовного навчання.

Визначаючи зміст навчального матеріалу, слід зважати на:

• рівень розвитку рідного мовлення дітей відповідно до віку;

• мотивацію, зміст і характер спілкування дітей старшого дошкільного віку;

• частотність лексики дітей цього віку і найперше — частоту вживання дієслів та іменників;

• забезпечення повторюваності оперування дібраними для вивчення лексичними одиницями і мовленнєвими функціями;

• поступове наростання складності матеріалу та мовленнєвих функцій.

Мета і цілі дошкільного навчання дітей англійської мови ставлять перед педагогом завдання – звертати особливу увагу на формування навичок та умінь. Це вимагає не лише багато часу, а й постійної концентрації уваги дітей на видах навчальної діяльності, що для них є складною справою. Тому варто мати на увазі, що будь-яке розширення лексики, зразків мовлення, тематики і ситуацій спілкування призводить до перевантаження, зниження інтересу дітей до занять, а отже, уповільнює розв’язання завдань, поставлених навчально-виховним процесом. Інакше зміст навчання дітей англійської мови може розглядатися лише як орієнтовний – обсяги засвоєння змісту впродовж навчального року залежать від рівня загального розвитку дітей, умов навчального процесу, індивідуальних здібностей кожної дитини тощо.

Лінгводидактика виробила алгоритм визначення предметно-змістового обсягу навчання для різних ланок освіти. При встановленні змісту освіти вихідним є визначення мовленнєвих дій, які мають бути засвоєні під час навчання, і на цій основі – установлення сфер, тематики і ситуацій спілкування.

Саме тематикою, комунікативно-мовними ситуаціями конкретизуються кінцеві цілі навчання, вони ж виступають критерієм визначення словника. На основі словника здійснюється добір мовного матеріалу (лексики, граматики, фонетики). Первинним при цьому є лексичний матеріал, і вже на його основі визначається граматичний і фонетичний зміст навчання. З урахуванням мовного матеріалу добираються тексти, лінгвокраїнознавчий матеріал, виявляються поняття, яких немає у рідній мові.

У методиці іноземної мови під темою розуміють частину дійсності, яка відображається у нашій свідомості й характеризується сукупністю предметів, взаємозв’язків, процесів, понять і категорій. У методичному аспекті тема визначається як імовірний текст, що підлягає розгортанню під час говоріння і вилучення інформації та згортанню при аудіюванні й читанні. Розуміння теми визначає її формулювання, яке має бути конкретизованим та особистісно орієнтованим.

Під комунікативно-мовленнєвою ситуацією розуміють динамічну систему взаємодіючих конкретних чинників, які залучають людину до мовленнєвого спілкування і визначають її поведінку в межах одного акту спілкування. Комунікативна ситуація містить чотири компоненти:

• обставини дійсності, в яких відбувається комунікація;

• стосунки між комунікантами;

• мовленнєві наміри;

• реалізацію самого акту спілкування, який створює нові стимули до мовлення.

Отже, під час навчання важливо зважати на ситуативний характер мовлення, а саме: хто говорить, про що, з якою метою, кому, за яких обставин, який результат спілкування передбачається тощо.

Учені-методисти Ю. Пассов, В. Скалкін систематизували численні типові комунікативні ситуації за критерієм схожості, об’єднали їх у великі групи, які дістали назву «сфери спілкування». Такими сферами виступають: соціально- побутова, громадсько-політична, соціально-культурна, професійно-трудова. Для загальної освіти у кожній із цих сфер визначено оптимальну кількість мовних тем, при вивченні яких опрацьовуються характерні мовленнєві ситуації.

Здатність спілкуватися іноземною мовою характеризується рівнем іншомовної комунікативної компетенції особистості. Комунікативна компетенція поєднує в собі мовленнєву, мовну, соціокультурну компетенції. Кожна з них теж інтегративна.

Мовленнєва компетенція базується на компетенціях в аудіюванні, говорінні, читанні й письмі. Мовна – включає лексичну, граматичну, фонологічну та орфографічну компетенції. Сощіокультурна компетенція охоплює країнознавчу (знання історії, географії, економіки, державного устрою та культури країни) та лінгвокраїнознавчу (знання особливостей мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови у певних ситуаціях спілкування) компетенції.

Рівень сформованості будь-якого виду компетенції визначається дібраним для вивчення на кожному етапі здобуття загальної освіти мовним, мовленнєвим і лінгвокраїнознавчим матеріалом, а реалізація кожної змістової лінії під час навчання – досягнутим рівнем мовленнєвих вмінь і навичок, мовними та соціокультурними знаннями.

Вивчення мови – тривалий і складний процес. Можливості опанування іноземної мови на кожному ступені загальної та професійної освіти завжди обмежені. Тому в методиці іноземної мови є поняття мінімуму мовного і мовленнєвого матеріалу. Мінімізація змісту навчання для кожної ланки освіти відображена у кількісному обмеженні мовного матеріалу, різному обсязі рецептивного і продуктивного мовного мінімуму, а також у значному обмеженні сфер і ситуацій спілкування, тематики і предметного змісту мовлення.

Мінімізація змісту дошкільної англомовної освіти визначається підготовчим характером навчання та спрямованістю на розвиток і формування особистості.

Отже, установлення змісту іншомовної освіти має ступінчастий характер, визначається метою і цілями відповідної ланки освіти, залежить від часу, який відводиться на вивчення навчального предмета і реальних можливостей тих, хто повинен засвоїти цей зміст.

До загального іншомовного змісту входять такі компоненти: 1) сфера спілкування, теми, ситуації; 2) мовний, мовленнєвий, країнознавчий та лінгвокраїнознавчий навчальний матеріал; 3) знання, навички та уміння мовлення. Розгорнутий виклад змісту з кожного компонента дається у навчальній програмі предмета і підручниках (навчально-методичному комплексі для вчителя та учня).

Базовий зміст, вимоги до мінімально необхідного рівня навченості – мовленнєвої, мовної та соціокультурної компетенцій – визначається Державним освітнім стандартом з іноземної мови.

2. Структура змісту дошкільного англомовного навчання дітей.

Зрозуміло, що з урахуванням підготовчого характеру навчання Державний освітній стандарт не визначає змісту й мінімального рівня вмінь і навичок дошкільників з англійської, як і з будь-яких інших іноземних мов. Тому зміст і рівень сформованості комунікативної компетенції на основі змісту Стандарту може варіюватися в широких межах. Неодинокі випадки, коли у практиці дошкільних закладів або родинах практикується епізодичне включення в систему роботи з розвитку мовлення завдань на запам’ятовування дитиною окремих слів, фраз, кліше, віршів, пісеньок англійською мовою. Спеціально проведені дослідження підтверджують користь такої практики, як компонента розв’язання загальних розвивальних і виховних завдань підготовки дітей. Але така практика не розв’язує практичного компонента англомовного навчання дітей – їх навчання спілкуватися – і не розглядається батьками і педагогами як системне дошкільне навчання другої мови.

Досвід навчання дошкільників англійської мови переконливо доводить можливість системного і результативного з практичного погляду навчання англійської мови без перевантаження дітей, збереження у них зацікавленості до навчального процесу з одночасним успішним розв’язанням розвивальних, виховних та навчальних цілей.

Зміст матеріалу з англійської мови для навчання дітей містить компоненти:

• сферу (тематика) спілкування;

• мовленнєву компетенцію («Розмовляймо з англійськими друзями»);

• мовну компетенцію («Мовні кубики»);

• соціокультурну компетенцію;

• результати навчально-виховної роботи.

Тематика сфер і ситуацій спілкування, яка включається до змісту навчання, має бути мінімізована провідним видом діяльності – ігровою діяльністю дитини та її реальним спілкуванням рідною мовою відповідно до віку, не виходити за межі тем, які дитина вивчатиме на першому етапі іншомовного навчання у школі. Сама назва теми має орієнтувати педагога на формування у дітей мовленнєвої компетенції. З цих позицій до програми включають теми: «Познайомимося», «Моя сім’я», «Тварини і птахи», «Їжа. У магазині», «Іграшки. День народження», «Робочий день. Частини тіла», «Будинок. Меблі», «Пори року. Одяг».

Під час ігрової діяльності на заняттях згідно з визначеною тематикою діти вчаться виконувати мовленнєві функції: вітаються, прощаються; відрекомендовуються, розповідають про себе і свою сім’ю; розпитують про ім’я, вік, місце проживання, родину; називають особу, предмет; дають і виконують команди; просять, дякують; описують когось / щось, висловлюють своє ставлення до когось/чогось; надають інформацію у межах тем спілкування на будь-який запит тощо.

Формування мовної компетенції дітей реалізується під час засвоєння мовленнєвих зразків. Зразки мовлення обрані не з потреб оволодіння мовним матеріалом, а з урахування потреб спілкування дітей у грі. Зразки мовлення виступають тими «мовними кубиками» (О. Негневицька), засвоївши які, дитина зможе самостійно будувати висловлювання у процесі виконання різних мовленнєвих функцій.

У дошкільному навчанні на перший план виступає лексика. Ентузіасти навчання іноземної мови не мають забувати, що зовсім не одне й те саме – вчити маленьку дитину, що її перші 100 слів іноземною мовою – це не будь-які слова, а цілком певні слова, покликані зробити навчання природною. На дошкільному етапі навчання зразки мовлення дібрані на рівні словоформи, стандартизованого словосполучення чи короткої фрази. Лише на кінець першого навчального року, на другому році навчання для аудіювання можуть використовуватися мовленнєві зразки простої понадфразової єдності чи тексту. Фонетична компетенція формується під час засвоєння зразків мовлення. Залежно від успіхів дітей у навчанні кількість зразків мовлення для активного й пасивного мовленнєвого мінімуму може бути збільшена чи зменшена порівняно з визначеною у програмі.

Елементами формування основ соціокультурної компетенції у змістові виступає навчання особливостей привітання і прощання, поведінки у громадських місцях, розучування і виконання англійських дитячих ігор, пісень, лічилок тощо.

Процес засвоєння визначеного змісту навчання — складний. У результаті різних психолого-педагогічних особливостей спостерігається значна диференціація ступеня комунікативної компетенції різних дітей на проміжних етапах навчання.

З урахуванням кількості занять, які будуть проведені з дітьми, окреслюються вимоги до вмінь і навичок з аудіювання та говоріння, які можуть бути реально досягнутими на завершальному етапі навчання.

Якщо діти вивчатимуть мову 1-2 роки, то вимоги до рівня сформованості вмінь можуть бути такими.

Аудіювання: діти у межах мовного мінімуму розуміють на слух мовлення викладача у нормальному темпі, висловлювання інших дітей, а також навчальний матеріал у звукозапису.

Говоріння.

Діалогічне мовлення: діти вміють ставити запитання і відповідати на них згідно з простою ігровою комунікативно-мовленнєвою ситуацією чи змістом малюнка у межах програмового мовного матеріалу, реагувати на репліки, розпорядження і пропозиції викладача і дітей, висловлювання має містити одну-дві репліки, правильно оформлені за мовними правилами.

Монологічне мовлення: діти вміють робити повідомлення з теми, описувати предмети та ситуативні малюнки в межах програмового матеріалу. Обсяг висловлювання — дві-три фрази, правильно оформлені за мовними правилами.

5. Типові недоліки, що їх допускають педагоги при навчанні

Необізнаність з особливостями дошкільного навчання іноземної мови та недостатня методична компетентність вчителя може призвести і призводить до недоліків у ранньому навчанні дітей. Такі недоліки ведуть до більш віддаленого в часі досягнення поставлених мети, цілей та завдань, а іноді можуть завдати і певної шкоди психофізіологічному розвиткові, сформувати стереотип негативного ставлення дитини до вивчення іноземної мови.

Педагогу, який береться за справу навчати дітей іноземної мови, мають бути протипоказані формалізм, дратівливість, апатія, байдужість до долі дитини, квапливість, необдуманість рішень і вчинків. Він повинен любити дитину такою, якою вона є, бути переконаним у її щасливій перспективі, прагнути за короткий час, відведений на заняття, принести дитині задоволення від спілкування, навчити дитину незрозумілої, але такої красивої мови.

Шкільні вчителі, які навчають дошкільників англійської мови, часто скаржаться на те, що мають труднощі з добором програмового матеріалу на окремі заняття. У цій ситуації педагог не повинен переносити шкільні уроки у дошкільну ланку освіти, а скористатися рекомендаціями щодо розподілу програмового матеріалу на окремі заняття з дошкільниками, які містяться у програмі навчання дошкільників англійської мови, опрацювати методичні рекомендації до орієнтовної програми та відповідно до принципів і методів дошкільної освіти творчо реалізувати рекомендовані зразки занять.

Основна частина недоліків і труднощів педагогів у навчанні дошкільників пов’язана з нерозумінням особливостей розвитку та характеру психічних процесів у дітей. Як наслідок, на заняттях учитель широко застосовує імітацію, фонетичну зарядку, змушує дітей багаторазово повторювати слова та мовленнєві зразки. Уваги дітей педагог добивається авторитарними методами, змушуючи їх слухати і довільно запам’ятовувати матеріал. При такому підході педагог свідомо чи несвідомо виходить із того, що в дітей уже сформувався високий рівень довільної уваги та організованості. Тому навчання вимови звуків і звукосполучень, роз’яснення граматичних правил, уведення нових лексичних одиниць він проводить прямими методами. А ігрову діяльність дітей такий педагог організовує лише на завершальному етапі занять для закріплення матеріалу або й зовсім не організовує. Така методика не відповідає рівню розвитку психічних процесів у дітей 5-6-го років життя. Як наслідок, заняття стомлюють дітей, стають для них нецікавими.

Іноді педагоги забувають, що ігрова діяльність для п’ятирічної дитини є основним, а для шестирічної – провідним видом діяльності. У результаті ігрові методи застосовуються лише після вербального пояснення матеріалу й виконання системи репродуктивних вправ, перетворюючи заняття з дітьми на шкільні уроки.

Заняття з англійської мови проводяться кілька разів на тиждень. Коли кожне заняття проводиться як комплексне, то це не захоплює дітей. Одноманітність занять теж є типовим недоліком навчання англійської мови. Досвід свідчить, що цього можна уникнути, якщо вивчення мовної теми поділити на частини і вивчення кожної частини проводити протягом 3-4 занять, але кожне з них вести як заняття з уведення, тренування й практики спілкування.

Типовим недоліком навчання дошкільників є застосування характерної для школи системи оцінювання успіхів дитини у формуванні мовленнєвих умінь. З урахуванням становлення психічних процесів використання шкільної методики оцінювання результатів навчання є невиправданим, таким, що може навіть негативно відбитися на розвитку дитини, оскільки може травмувати її психіку.

Виправлення типових недоліків дошкільного навчання має здійснюватися як на рівні реалізації загальної системи навчання, так і на рівнях формування фонетичних, лексичних, граматичних знань, умінь і навичок.