Д-11, Англійська мова в сімейному колі, 08.09.2023

Методика дошкільного навчання як компонент загальної методики навчання іноземної мови

1. Навчання дітей іноземної мови як педагогічна проблема

Відкритий характер суспільства, розширення політичних та економічних зв’язків України з європейськими та іншими країнами світу стали важливим чинником зростання соціального запиту на людей, які володіють іноземними мовами. Від фахівця будь-якої сфери діяльності вимагають знання однієї чи кількох іноземних мов. Недостатнє знання іноземних мов, насамперед англійської, ускладнює спілкування на міжнародному рівні громадян України, запровадження новітніх технологій виробництва, комп’ютеризацію ділової, культурно-освітньої та побутової сфер.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти навчання дітей іноземної мови запроваджено з першого класу загальноосвітньої школи. Дедалі більшого поширення набуває дошкільне навчання іноземних мов. Групи з вивчення дітьми іноземної мови створюються у дошкільних навчальних закладах, при загальноосвітніх школах для учнів перших класів. Індивідуальне навчання проводиться в родинах. Його успіхи очевидні, тому не піддається сумніву і його доцільність. Педагогічна наука веде пошук шляхів удосконалення раннього навчання іноземних мов, забезпечення наступності між дошкільною та шкільною ланками освіти.

Дослідження проблем раннього навчання дітей іноземної мови в Україні проводяться в руслі досліджень цих питань світовою педагогічною наукою. Педагоги України при розв’язанні проблем раннього навчання іноземних мов активно співпрацюють з ученими інших країн, беруть участь у семінарах, конференціях при обговоренні цих питань під патронатом ЮНЕСКО – спеціалізованої міжурядової організації ООН із питань освіти, науки і культури.

Провідні педагоги-«дошкільники» та лінгводидакти України вважають, що залучення дітей до вивчення однієї з мов міжнародного спілкування — нагальна потреба, що дитинство є найсприятливішим віком для оволодіння другою мовою.

Перехід загальноосвітньої школи на нову структуру, початок шкільного навчання із шести років, запровадження вивчення іноземної мови з першого класу, обов’язковість дошкільної освіти з п’ятирічного віку виступають сприятливими чинниками розширення масштабів дошкільного навчання дітей іноземної мови.

Залучення дітей до вивчення іноземних мов має надійну правову базу. Конституція України проголошує, що державною є українська мова, гарантує вільний розвиток, використання та вживання мов національних меншин, сприяє вивченню міжнародних мов. Ці положення Конституції конкретизовані в Законах України про освіту, інших нормативних документах.

2. Загальна та спеціальні методики навчання іноземної мови

Методика навчання іноземної мови (лінгводидактика) – це педагогічна наука про закономірності, цілі, зміст, методи і засоби навчання, а також способи учіння та виховання на матеріалі іноземної мови.

Світова культура налічує понад 2 500 національних мов, навчання кожної з яких має свої особливості. Тому маємо говорити про загальну методику, яка вивчає закономірності та особливості навчання іноземних мов взагалі і спеціальні методики освоєння конкретних мов, об’єктом яких виступає розробка таких форм, способів і прийомів, які забезпечують найраціональніше вивчення й оволодіння конкретними національними мовами.

У загальній методиці вивчення іноземних мов можна виділити вікові аспекти, наприклад, методику раннього навчання, що досліджує особливості навчання дошкільників і молодших школярів; шкільну методику (середній та старший шкільний вік); методику вищої школи; методику навчання дорослих; методики спеціального професійного навчання тощо. Загальна методика містить спеціальні розділи: історію методів навчання (історична методика), порівняльну методику (порівняння особливостей навчання у різних країнах), методику застосування технічних засобів навчання, методику дослідження та експериментальну методику тощо.

Методика навчання іноземних мов використовує закономірності, визначені іншими науками, насамперед педагогікою, психологією, психолінгвістикою, лінгвістикою, методиками навчання. Ці науки називають базовими. Дані інших наук методика іноземної мови використовує опосередковано через базові науки.

Метою навчання іноземної мови як загальноосвітнього предмета є оволодіння цією мовою як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання, освіти і розвитку особистості. Цілі навчання іноземної мови, які зазначені у Державному освітньому стандартові, визначають очікувані результати досягнень в оволодінні мовою за період навчання в закладі.

Сучасна методика навчання іноземної мови розрізняє чотири цілі: практичну, яка визначає завдання опанування мовленнєвими уміннями; виховну, яка передбачає виховання культури спілкування, позитивне ставлення і розуміння важливості оволодіння мовою; освітню, що передбачає досягнення певного рівня освіти (розуміння суті мовних явищ, порівняння явищ іноземної та рідної мови, оволодіння знаннями про культуру країни, уміння вчитися); розвивальну (розвиток мовленнєвих, інтелектуальних і пізнавальних здібностей, готовності до іншомовного спілкування, подальшої самоосвіти).

Зміст навчання має забезпечити досягнення головної практичної мети навчання, яка полягає в тому, щоб навчити учнів спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях повсякденного життя в межах засвоєного програмового матеріалу, а також у специфічній сфері, якщо йдеться про фахову підготовку.

Дошкільне навчання іноземної мови передбачає опанування лише аудіюванням та говорінням. Тому в іншомовну навчально-мовленнєву діяльність дітей включають різноманітні види говоріння (запитання, відповіді, розповіді,описи тощо) та слухання (мовлення педагога, товаришів, записів тощо).

Зрозуміло, що методика дошкільного навчання іноземної мови, визначаючи мету, завдання і зміст іншомовної освіти, має враховувати, який вік є найсприятливішим для початку навчання другої мови; з якого віку доцільно залучати дітей до навчання іноземної мови індивідуально, а з якого – у складі спеціально створеної групи; як мають враховуватися вікові та лінгвопсихологічні особливості дітей; яке місце цього навчання у ступеневій освіті молодого покоління.

 

3. Навчання дітей іноземної мови як складова частина загальної методики

Питання про те, з якого віку слід починати вчити дітей другої мови, й нині у педагогіці є дискусійним. Але те, що дітей необхідно залучатидо вивчення іноземної мови уже з раннього віку, що вік із 4-5-ти до 9-10-ти років є найсприятливішим (сензитивним) для початку такого навчання, майже не викликає заперечень.

Розглядаючи проблему раннього навчання іноземних мов, маємо розрізняти форми такого навчання дитини в родині та у складі групи дітей, коли ці групи створюються у навчально-виховних закладах. Якщо раннє навчання іноземних мов у родині має багатовікову історію, то експерименти з навчання іноземних мов у початковій ланці загальної освіти стали проводитися лише 50-60 років тому.

Навчання дітей іноземної мови у родині від народження до початку відвідування школи досліджували педагоги різних країн. Більшість із них дійшла висновку, що цю роботу можна починати від народження до трьох років. Усі вони наголошують, що для успіху такого навчання слід послідовно дотримуватися між членами родини виконання ролей за принципом «одна особа – одна мова», звертають увагу на етап, коли дитина змішує дві мови, і лише після цього, досягнувши віку 3-3,5 року, дитина починає вільно спілкуватися як однією, так і другою мовою.

Завдяки системному аналізу досвіду раннього навчання іноземних мов і педагогічних джерел можна зробити низку висновків щодо педагогічних умов його ефективності. Основні з них такі. Потреба раннього навчання іноземної мови не викликає сумніву, досвід і спеціальні дослідження підтверджують його доцільність. Обгрунтована з лінгвістичного та психологічного погляду методична система такого навчання позитивно впливає на розвиток сприймання, лексики, пам’яті, уяви, вольових якостей, природних нахилів, комунікативних здібностей дітей, забезпечує засвоєння обмеженого іншомовного матеріалу і створює сприятливі передумови для засвоєння будь-якої іноземної мови у шкільному віці при мінімумі засобів.

Дошкільне навчання іноземної мови має розглядатися як підготовчий етап до навчання у школі, і тому важливо забезпечити наступність такого навчання за змістом, формою і методами, з урахуванням вікових особливостей дітей. Зміст програмового матеріалу з іноземної мови для дошкільного навчання має містити тематику спілкування дітей 4-6-ти років, бути зорієнтованим на зміст навчання у початковій школі.

Організаційно іншомовне навчання дошкільників має бути інтегрованим у навчально-виховний процес закладу, здійснюватися із застосуванням особистісно орієнтованих методів і прийомів, відповідати як вікові дітей, так і принципам дошкільної освіти й виховання загалом. Починати навчання другої мови з групою дітей старшого дошкільного віку доцільно у вересні. Впродовж навчального року здійснювати його за графіком навчального процесу. При переході дітей із дошкільного закладу у школу заняття за програмою другого року навчання можуть бути організовані у школі або при дитячому садку.

Ті, хто здійснює навчання дошкільників іноземної мови, мають бути фахівцями дошкільної ланки освіти, глибоко розумітися у сфері вікових особливостей, знати лінгвопсихологічні основи навчання іноземної мови дітей цього віку.

 

4. Методика та організація дошкільного навчання англійської мови

Англійська мова – одна із шести офіційних мов ООН. Вона є державною мовою країн, де проживає близько 400 млн осіб. Це мова англійців, американців, австралійців, канадців, новозеландців, багатьох індусів, пакистанців, значної частини населення країн Азії, Африки, Південної Америки. Цю мову вивчають мільйони школярів і студентів усіх країн світу. Серед іноземних мов, які вивчаються у закладах України, англійська мова посідає провідне місце.

Анатомо-фізіологічні та психічні особливості дітей 5-6-ти років

Організація групи дітей дошкільного віку і проведення з ними занять із вивчення іноземної мови вимагає, щоб найперше враховувалися рівень і процес розвитку кожної дитини. Упродовж п’ятого-шостого років життя у дитини відбуваються величезні зміни у фізичному розвитку тіла, його органів, радикальних змін зазнає центральна нервова система, характер нервових процесів.

Установлено, що дитина здатна вимовляти правильно звуки будь-якої мови. Раннє вивчення іноземної мови сприяє розвитку і збереженню гнучкості мовного апарату для формування та удосконалення мовних властивостей людини на все її життя. Якщо ж дитина слухає і спілкується лише однією мовою, то її мовний апарат налаштовується на цю мову. Тому лише 5 % тих, хто починає вивчати іноземну мову після 12 років і старшими, може розмовляти другою мовою без акценту.

Для оволодіння іноземною мовою вагоме значення має те, що в дітей цього віку досягається достатній рівень слухової та зорової уваги, але зорова увага актуалізується краще, ніж слухова.

Низька концентрація уваги має спонукати вчителя дбати про зміну завдань, їхню різноманітність. Проте це не означає, що якщо більше різноманітних завдань буде на занятті, то краще. Тривалість певного виду роботи залежить від зацікавленості, тривалості зосередження на одному виді діяльності. Тому заняття з іноземної мови мають бути наповнені такими вправами й іграми, які урізноманітнювали б діяльність дітей.

Організм дитини вимагає рухів. Загальмованій навчальною діяльністю енергії дитини треба дати вихід. Уведіть на заняттях рухливі види діяльності, і дитина подарує вам до 10 хв уваги, які дадуть вам більше, аніж тиждень напівсонних занять (К. Ушинський). Рухливі ігри допоможуть зняти напругу, стимулюватимуть розумову діяльність. Велике значення для перемикання та концентрації уваги має вдало дібрана та методично правильно використана наочність. Чергуючи види діяльності, пам’ятайте, що заняття мають проводитись у спокійному поміркованому режимі.

Сучасні досягнення психології свідчать про великі можливості дітей 5-6-ти років, про особливий вплив навчання і виховання на всебічний розвиток особистості дитини, про схильність малюків до засвоєння іноземних мов. Характерними особливостями психології дітей 5-6-річного віку є конкретність мислення, нестійкість уваги, перевага мимовільного запам’ятовування над довільним, добре розвинута здатність до імітації. Рівень розвитку психічних процесів має бути врахованим при формуванні дидактичної системи навчання.

Урахування психолого-педагогічних особливостей дітей

Сучасне розуміння вікових особливостей дітей 5-6-ти років дає можливість оцінити пропоновані методикою системи навчання дошкільників англійської мови, визначати шляхи їх удосконалення. Тривалий період у методиці панувала психолого-педагогічна теорія засвоєння іноземної мови, згідно з якою дитина оволодівала мовленням в результаті наслідування мовлення дорослих, імітативним шляхом, без цілеспрямованого навчання.

Аналіз експериментів свідчив, що очікуваних результатів, особливо щодо застосування засвоєного дітьми матеріалу для комунікативних цілей, така система навчання дошкільників і молодших школярів не дала. Діти, навчаючись за цією системою, засвоювали окремі слова та фрази, вірші й пісні, але не були спроможні самостійно розв’язувати елементарних комунікативних завдань засобами іноземної мови.

У педагогіці розрізняють зовнішню й внутрішню мотивації. Зрозуміло, що в дітей при вивченні другої нерідної мови має існувати внутрішня мотивація. Внутрішня мотивація класифікується на комунікативну (бажання спілкуватися іноземною мовою), лінгвопізнавальну (позитивне ставлення до оволодіння мовним матеріалом), інструментальну (позитивне сприймання форм і методів навчальної діяльності).

Як зазначалося, довільне ставлення до навчання у дошкільному віці лише формується. Для дитини 4-5-ти років провідним видом діяльності залишається ігрова. Тому єдиним шляхом формування у дошкільників пізнавальних мотивів та інтересу до вивчення другої мови має стати вплетеність цих мотивів та інтересів в ігрову ситуацію, бо ігрова мотивація діяльності у цьому віці є домінуючою. Аналізована система навчання іноземної мови цього чинника повного мірою не враховувала.

Як зробити процес навчання іноземної мови дошкільників свідомим, вмотивованим, якщо довільна увага, довільна спрямованість і довільне запам’ятовування у дітей перебувають лише у стадії становлення? Дитина не розуміє, для чого вона має вчити іншу мову, адже все, що потрібно їй, вона може сказати і сприйняти рідною мовою.

О. Негневицька вважає, і дослідження це підтвердили, що ця суперечність може бути розв’язана за умови, якщо кожне заняття зробити для дитини цікавим, захоплюючим, таким, щоб іншомовний матеріал запам’ятовувався, осмислювався мимовільно. Дитині має бути цікаво брати участь у занятті, залучатися до колективно організованої пізнавальної діяьності, мимовільно докладати зусиль, напружувати пам’ять, вправлятися у вимові звуків та іншомовних слів. Цього можна досягнути лише тоді, коли кожне заняття, починаючи з першого, матиме ігрову комунікативну спрямованість.

Побудова заняття в ігровій формі, створення на занятті ситуації «чарівної казки» (О. Протасова) роблять для дитини завдання спілкування за допомогою «нецікавих» і незрозумілих мовленнєвих засобів привабливими і цікавими. Лише у грі дитині буде цікаво використовувати для спілкування іншомовні слова і фрази. В усіх інших, нав’язаних штучно ситуаціях, це матиме нецікаву і тому несприйнятливу для дитини форму. Для спілкування з привабливими героями англомовних книжок і мультфільмів – Вінні-Пухом і його друзями, Алісою з Країни Чудес, Міккі-Маусом, Білосніжкою та ін. – дитина охоче запам’ятає нові слова і фрази, діятиме усвідомлено. Цікавим і зрозумілим таке заняття буде тоді, коли все, що робиться, буде пояснюватися дитині рідною мовою.

Для розуміння суті висловленого наголосимо: заняття з англійської мови – це не розвага, його результати визначаються тим, чи було воно для дітей розвивальним, як відповідало їх віковим особливостям, як сприяло формуванню навичок спілкування іноземною мовою. А такі результати найкращим чином будуть досягнуті, якщо форма і методи проведення занять будуть зорієнтовані на досягнення поставлених цілей через ігрову діяльність дітей. Кожне заняття для дитини має бути цікавим участю у пізнавальній ігровій діяльності, спрямованій на вивчення англійської мови для потреб спілкування. Якщо вихователь на заняттях буде застосовувати прямі методи навчання англійської мови чи навіть методи, характерні для занять рідною мовою, то це не приведе до бажаних результатів, більшість дітей втратить інтерес до вивчення чужої мови.

Англійську мову дитина має засвоювати свідомо, навчання не повинно перетворюватися на імітаційний процес. У жодному разі на занятті дитині не може відводитися роль мавпочки, яку тренують. Водночас зацікавленість навчанням не може базуватися на словесних переконаннях. Свідоме ставлення до оволодіння мовою має формуватися технологією навчання – його змістом, формами організації, методами і прийомами здійснення. Провідна форма дитячої діяльності – гра має виступати як основний метод проведення занять.

Процес навчання англійської мови повинен мати розвивальний характер, тобто не лише спиратися на сприймання, пам’ять, уяву, увагу, вміння і навички, які діти вже мають, а розвивати їх і формувати нові психічні якості. Для цього дитина на заняттях має бути активною, необхідно формувати уміння і навички дитини діяти від власного «Я», здійснювати самостійні ситуативні вчинки, керувати собою, регулювати власні наміри та їх реалізацію, опановувати культуру спілкування.

Організована таким чином навчальна діяльність сприятиме формуванню й розвиткові таких новоутворень, як уявлення про себе, самооцінка, самоповага, рівень домагань, які розвивають здатність діяти самостійно, довільно. На зміну окремим, імпульсивним мотивам вчинків прийде сформована система взаємопов’язаних мотивів, серед яких колективістсько спрямовані виступають як більш значущі, а часткові, ситуативні мотиви, які не ведуть до досягнення мети, гальмуються. Цим розвивається здатність дитини до морального вибору, що дає їй змогу діяти свідомо, самостійно, відповідно до загальноприйнятих норм. Усе це сприяє формуванню довільної поведінки, вміння керувати собою, оцінювати власні можливості. Формується таке новоутворення, як антиципація, тобто здатність передбачати можливу оцінку іншими людьми дій дитини, упередження нею тієї чи іншої ситуації.

Формування засобами навчання англійської мови цих новоутворень усебічно сприяють розвиткові всіх психічних процесів – пам’яті, уяви, мислення, рідного мовлення тощо. Ці процеси набувають довільного характеру, збагачуються за змістом та вдосконалюються за своїми регулятивними функціями. Виникнення у старшого дошкільника первинних форм довільної уваги робить його здатним на початку шкільного життя підпорядковувати свою увагу вимогам вчителя, зосереджуватися на навчальній діяльності.

Стійкий і цілеспрямований характер сприймання, його відхід від дій із предметами і включення інших сигнальних зв’язків надають сприйманню старших дошкільників узагальнюючого характеру, роблять його більш категоріальним. Пам’ять набуває властивостей довільного запам’ятовування і відтворення. Мислення дитини, залишаючись наочно-образним, поступово робиться словесним. Збагачуються функції внутрішнього мовлення, що водночас з опануванням зв’язним та виразним мовленням і засвоєнням граматичних структур створює передумови для засвоєння писемної мови.

Але наголосимо, коли дитина лише починає вчити англійську мову, такого рівня розвитку її психічні процеси ще не досягли. Тому вчити її мови так, як учать навіть молодших школярів, не можна. Форми і методи навчання добираються так, щоб пришвидшувалося дозрівання психічних процесів на базі уже досягнутого рівня, аби не чинилося психічне насилля над дитиною. Не імітація, не системна репродукція готових мовленнєвих зразків, не «штучне занурення» у чуже мовне середовище, а спрямована рідною мовою іншомовна ігрова діяльність із використанням елементів змагання, функціональної музики з метою формування умінь використовувати чужу мову для спілкування – такий підхід має братися за основу при організації навчання п’яти-шестирічних дітей англійської мови.

Тому всі компоненти навчання дітей англійської мови – добір мовного матеріалу, його структуризація, розподіл між заняттями, форма і зміст діяльності педагога та дітей на заняттях – мають бути підпорядковані комунікативній меті. Ігрова форма проведення занять з урахуванням потреби дошкільників у зміні характеру пізнавальної діяльності має теж зазнавати змін в інтересах забезпечення успішнішого оволодіння комунікативними навичками, допомагає зробити комунікативно цінними будь-які мовні одиниці нерідної мови.